Розділ 1:Спокій, який бреше

За тиждень до балу університетом почала ширитися тиха метушня: нові сукні, вечірні костюми, зачіски, трохи сум’яття й легкого хвилювання. У цьому вирі емоцій Ксав’є стояв на краю сходів, відчуваючи, як серце його калатає, немов барабан у такт власних думок.

— Ти серйозно збираєшся запросити її? — підсів поруч Даіман, хитаючи головою з усмішкою.

— Так, — відказав Ксав’є, хоча його голос трохи спіткнувся. — Це… це важливо.

Арден, який вже добре знав свого друга, обережно поклав руку на плече Ксав’є:

— Ми з тобою. Трохи впевненості, трохи сміливості — і все буде гаразд.

Вони сіли на край сходів, трохи осторонь від галасу коридору, і почали обговорювати план: коли і як запросити дівчину, щоб це виглядало природно, а не як з останньої серії театру.

Селена… Ксав’є вже бачив її неодноразово, але щоразу, коли вона проходила повз, серце ніби тяглося до неї. Вона була вищою за більшість дівчат, її темне волосся спадало хвилею, трохи розтріпане, ніби вона не дуже дбала про досконалість образу, і саме це робило її загадковою. Очі — зелені з крихітними золотими вкрапленнями, які здавалися живими і хитромудрими одночасно. Посмішка Селени, легка і водночас трохи обережна, змушувала Ксав’є губитися у власних думках, а її сміх, ледь чутний, створював відчуття тепла, немов сонячний промінь серед похмурого дня.

— Я навіть не знаю, як підійти до неї, — тихо промовив Ксав’є, ковтаючи клубок нервів у горлі.

— Просто будь собою, — усміхнувся Арден. — А ми підстрахуємо.

— Тобі доведеться показати, що ти не лише спадкоємець роду Провідників, але й нормальний хлопець, який може розсмішити її, — підморгнув Даіман, додаючи ще трохи гумору, щоб зняти напруження.

Весь тиждень вони разом планували кожен крок. Ксав’є вправлявся у фразах, відпрацьовував посмішку, намагався не робити вигляд, що переживає. Даіман і Арден відстежували всі його "помилки" й давали поради, а Ксав’є вчепився у їх підтримку, як у рятівну жилку.

Нарешті настав вечір балу.

…У великому залі університету пахло свіжими квітами і воском, а кришталеві люстри відбивали світло, розкидаючи по стінах м’які промені. Кожен із компанії підготувався по-своєму:

• Арден все ще зберігав ніжний рожевий відтінок волосся, який після того жартівливого пранку так і не зник повністю. І, здається, він уже й не хотів його позбуватися — занадто вже подобалося Ліліт. На ньому був чорний костюм з легкою недбалістю: розстібнута верхня ґудзика сорочки, трохи розтріпане волосся і той самий впевнений погляд, у якому завжди читалося щось грайливе. Він виглядав так, ніби цей вечір належить йому — і частково це було правдою.
• 
• Даіман обрав більш стриманий, але бездоганно вивірений стиль. Темний костюм, ідеально підігнаний по фігурі, біла сорочка і легка усмішка, яка з’являлася тільки тоді, коли він спостерігав за друзями. Його образ був спокійним, але в ньому відчувалася сила — така, що не потребує доказів. Він виглядав як той, хто завжди тримає ситуацію під контролем… навіть коли все виходить з-під нього.
• Ліліт була у темно-зеленій сукні, яка підкреслювала її витончену постать, а очі — яскраво-зелені — світилися особливим, майже магічним відтінком.
• Теіла обрала сукню, що нагадувала зоряне небо: темна тканина з блискітками, як маленькі зірки, а її кинджал Норантейлів, захований під плащем, тихо світився в ритмі її серця.
• Ксав’є нарешті відчував, що його хвилювання трохи вщухло, бо поруч була Селена. Він вдягнув класичний костюм із темно-синім піджаком, який підкреслював його риси та додавав впевненості.
• Селена з’явилася у сукні кольору темного винограду, що злегка сяяла у світлі люстр. Її погляд був грайливий, але обережний, як у кішки, яка спостерігає за мишкою, готова до несподіванки.

​​​​​Коли Ксав’є підійшов до неї, серце майже вистрибувало з грудей, але він зробив крок уперед, простягнув руку і сказав:

— Хочеш потанцювати зі мною?

Селена кивнула, і в їхніх очах промайнула невидима іскра, яка підказувала: ця ніч стане початком нових пригод і, можливо, нових проблем.

***

…Музика розливалась залом, м’яка і трохи урочиста, ніби сам вечір намагався зберегти порядок і витонченість. Перші танці були стриманими — легкі поклони, обережні дотики рук, погляди, які затримувалися трохи довше, ніж слід.

Ксав’є, спочатку напружений, поступово розслабився. Селена рухалася легко, майже невагомо, і коли їхні руки торкалися, він відчував дивне тепло — таке, яке змушувало забути про все інше.

— Ти добре танцюєш, — тихо сказала вона, нахилившись трохи ближче.

— Це ти робиш половину роботи, — усміхнувся він, і вперше за вечір ця усмішка була щирою, без тіні хвилювання.

Десь поруч Теіла сміялася, коли Арден, замість правильного руху, крутанув її занадто швидко, і вона ледь не втратила рівновагу.

— Ти серйозно? — вона легенько вдарила його по плечу.

— Я додаю шоу, — з абсолютно серйозним обличчям відповів він, але в очах танцювали іскри.

Ліліт стояла трохи осторонь разом із Даіманом, спостерігаючи за всім цим.

— Вони як діти, — тихо сказала вона.

— Зате живі, — відповів Даіман, і в його голосі прозвучало щось більше, ніж просто жарт.