Розділ 31: Романтика на кожному кроці

Арден

Ми з Ліліт повільно йшли брукованими вуличками міста, розглядаючи вітрини магазинчиків. Вечір огортав місто м’яким світлом ліхтарів, а легкий вітерець грався її темним волоссям, яке переливалося вугільними відтінками під жовтими вогнями.

Я ніколи раніше не задумувався над тим, наскільки вона красива. Завжди бачив у ній просто ще одну союзницю, ще одну частину нашої компанії. Але зараз, коли ми залишилися вдвох, я зміг розгледіти її по-іншому. Її великі очі, що вловлювали відблиски світла, плавність рухів, тонкі риси обличчя. Вона виглядала загадково й водночас витончено, наче справжня принцеса темряви.

— Ти завжди була такою мовчазною? — раптом спитав я, порушуючи тишу.

Ліліт злегка усміхнулася.

— Просто я не одразу відкриваюся людям.

— І як я тобі? Вже гідний того, щоб ти розкрила свої таємниці?

Вона насмішливо глянула на мене, ніби щось роздумуючи.

— Можливо, — відповіла вона і знову опустила погляд.

Я відчув, як всередині щось незрозуміле тисне на груди. Відчуття було новим, таким, якого я ще ніколи не переживав. Я намагався зосередитися на її словах, але все, що залишалося в моїх думках, — це те, наскільки вона прекрасна. І наскільки мені хочеться дізнатися її ще краще.

Ліліт

Я краєм ока поглядала на Ардена, коли ми йшли. Він був іншим, ніж я думала. Зазвичай я бачила його як зухвалого, трохи саркастичного хлопця, який обожнює встрявати в суперечки. Але зараз… Він був спокійнішим, серйознішим. І щось у ньому змушувало мене почуватися інакше.

Його волосся, хоч і залишилося яскраво-рожевим після невдалого жарту друзів, виглядало на диво гармонійно. Незвично, але вишукано. Очі, завжди повні азарту, зараз були глибокими й уважними, ніби він намагався побачити в мені щось більше.

— Ти зараз дуже гарна, знаєш? — несподівано промовив він.

Я здивовано підняла голову, ловлячи його погляд.

— Що?

— Ти красива. І я не розумію, як раніше цього не помічав, — він сказав це майже пошепки, але його слова змусили моє серце пропустити удар.

Я опустила очі, намагаючись приховати раптову посмішку.

— Ти теж… не такий, яким здаєшся.

Його губи смикнулися у звичній усмішці, але в його очах я побачила щось зовсім інше. Тепло.

***

Вони продовжували йти, не помічаючи, як місто навколо наче стихає. Як перехожі більше не привертають уваги. Як усе навколо розчиняється, залишаючи тільки їх двох.

В якийсь момент вони просто зупинилися. Дивилися один на одного, не промовляючи ні слова. Між ними зависла тиша, яка була наповнена чимось сильнішим за всі слова світу.

Їхні обличчя були зовсім близько. І перш ніж вони встигли усвідомити, що роблять, їхні губи зустрілися в легкому, але наповненому відчуттями поцілунку.

Ліліт відчула, як її серце шалено забилося. Арден м'яко поклав руки їй на талію, притягуючи ближче, ніби боявся, що вона зникне.

Поцілунок був недовгим, але достатнім, щоб між ними щось змінилося назавжди.

Коли вони відірвалися один від одного, Арден усміхнувся.

— Я знаю, що це трохи несподівано… але я хочу, щоб ти була поруч. Офіційно. Ліліт, будеш моєю дівчиною?

Ліліт на секунду завмерла, але потім її губи розтягнулися в ніжній усмішці.

— Так, — тихо сказала вона.

І ця відповідь зробила цей вечір особливим для них обох.

Вони йшли трохи позаду своїх друзів, тримаючись за руки, ніби це була найприродніша річ у світі. Ліліт час від часу поглядала на Ардена, а той — на неї, обмінюючись ледь помітними посмішками. Але загалом вони поводилися так, ніби нічого особливого не сталося.

Раптом Теіла різко розвернулася й глянула на них з підозрою.

— Ви там що, відстали? Давайте вже йдіть з нами, а то виглядаєте так, наче збираєтесь утекти від компанії!

Ліліт і Арден переглянулися, а потім синхронно відпустили руки, але Теіла встигла помітити цей рух.

— Ага! Я все бачила! — вона всміхнулася хитро.

— Що бачила? — Арден підняв брову, удаючи байдужість.

— Ви щось там приховуєте! Але нічого, я дізнаюся!

Не встигла Теіла почати свій допит, як Даіман раптом вигукнув:

— О, дивіться, магазинчик із вампірськими солодощами! Заходимо!

Це був невеликий, але затишний магазин, наповнений ароматами шоколаду, ванілі та чогось більш специфічного — нотками крові, спецій і ягід. Усі одразу розбрелися між стелажами, розглядаючи різноманітні ласощі.

Що вони купили:

— Теіла взяла кров'яний шоколад із м'ятою — її улюблене поєднання, яке давало відчуття освіжаючої енергії.

— Даіман обрав червоні мармеладки у формі крапель крові з кисло-солодким присмаком, які залишали легкий охолоджуючий ефект на язику.

— Ксав'є знайшов чорний шоколад із додаванням екстракту нічної орхідеї, який був рідкісним і мав легкий ефект підняття настрою.

— Арден, трохи знущаючись, взяв леденці «Справжня кров», що виглядали як крихітні флакончики з темною рідиною всередині.

— Ліліт довго обирала, але зрештою зупинилася на темному шоколаді з додаванням крові вампірського винограду, який мав багатий смак і залишав післясмак з нотками гвоздики та кориці.