Розділ 26: Новий союзник

Цього вечора, після всіх подій, що сталися, атмосфера була напруженою. Теіла сиділа за столом, задумано спостерігаючи, як Ксав'є, того самого невідомого, що потрапив у їхню пастку, сидить навпроти них. Арден, який, здається, ще не оговтався від останніх подій, мовчки сидів поруч, а Даміан усе більше відчував, як його внутрішнє чуття починає підозрювати, що Ксав'є не каже їм всього.

— Розповідай, хто ти такий і що тобі від нас потрібно? — запитала Теіла, намагаючись бути спокійною. Але навіть вона не могла приховати напругу, яка панувала в кімнаті.

Ксав'є нервово зглядався на них, мовчачи. Всі знають, що мовчання — це завжди знак того, що щось не так. Його руки тремтіли, і на лобі з'явився піт, що не могло бути хорошим знаком.

— Я просто... просто шукав... — його голос став низьким, наче він намагається знайти правильні слова. — Я не мав наміру вас налякати... Моя мета — допомогти.

Але Даміан не вірив йому. Він відчував, що щось не так.

— Чому ти не хочеш сказати, хто тебе послав? — запитав він холодно, дивлячись на нього. — І чому твоя історія не сходиться з твоїми діями?

Ксав'є заплющив очі, ніби намагаючись втекти від поглядів, але з кожним словом його тривога ставала помітнішою.

Даміан подивився на Ардена і на Теілу, і вони зрозуміли, що цього не можна так просто залишити.

— Він бреше, — прошепотів Даміан, коли його погляд затуманився темними передчуттями.

Зібравшись з силами, він повільно підняв руку, направивши її на Ксав'є. Його голос став твердішим, а його очі почали світитися червоним, коли він вимовив кілька слів на стародавній мові вампірів. Легка тривога пройшла по кімнаті, і повітря стало густим від напруги.

— Я змушу тебе сказати правду, — промовив він глухо.

Ксав'є спробував опиратися, але це було марно. Даміан використав гіпноз, його очі стали ще червоними, а Ксав'є почав повільно втрачати контроль над собою. Його розум поступово піддавався силі вампірської магії.

— Ти... — почав Ксав'є, його голос був ослаблений, і здавався, ніби він більше не контролював те, що говорить. — Я... працюю на того, хто хоче звільнити тінь, що заполонила тебе, Арден. Ти... ти маєш бути частиною ритуалу, інакше нічого не вийде...

Даміан стиснув кулак, його гнів почав наростати, але він продовжував допитувати:

— Хто стоїть за цим? Хто цей "той", хто хоче звільнити тінь? І чому ти не сказав нам раніше?

Ксав'є не міг далі приховувати правду.

— Вони... з іншої групи вампірів... та які не хочуть миритися з твоєю... силою, Арден. І вони використовують мене, щоб підірвати вас, — видав він, потім його голос став майже невиразним. — Вони хочуть, щоб тінь стала могутнішим... вони хочуть мати над вами повний контроль.

Теіла і Арден переглянулися, а в повітрі виникла ще більша напруга.

— Чому саме Арден? — запитала Теіла. — Що в ньому особливого?

Ксав'є зробив глибокий вдих і продовжив:

— Тінь, що в ньому, може бути використана для відкриття древніх врат, яких ще ніхто не зміг відкрити. Він... має в собі ключ, але це небезпечно. І ви ще не розумієте, чим все це може обернутися.

Теіла, все ще не вірячи в те, що чує, поглянула на Ардена. Її серце билося швидше від страху, але вона спробувала зберегти спокій.

Даміан знову подивився на Ксав'є.

— Це останнє, що я дізнаюся від тебе, так?

Ксав'є, здається, вже не мав сил відповідати. Але через кілька секунд його очі почали мати звичайний вигляд, і він просто замовк. Гіпноз почав втрачати свою силу.

Теіла зробила глибокий вдих і звернулася до Даміана.

— Тепер нам треба діяти швидко. Якщо все це правда, ми повинні підготуватися до найгіршого.

Коли гіпноз Даміана розвіявся, Ксав'є виглядав виснаженим, ніби він пробіг кілометри без зупинки. Він важко дихав і тримався за голову, намагаючись зібратися з думками. Теіла, Арден і Даміан мовчки переглянулися. Тепер вони знали, що за ними стежать і що Арден — ключ до чогось набагато більшого, ніж вони уявляли.

— Ти загнав себе в глухий кут, Ксав'є, — холодно сказав Даміан, схрестивши руки на грудях. — Якщо твій бос дізнається, що ти проговорився, він тебе зітре з лиця землі.

— Але є інший варіант, — додала Теіла, присівши навпроти. Її голос став м'якішим, але не менш впевненим. — Допоможи нам. Будь нашими очима і вухами. Передавай нам плани твого боса, і тоді всі залишаться живі.

Ксав'є підняв голову, здивовано кліпнувши.

— Ви... серйозно? Після всього, що сталося?

— Або ти з нами, або... — Арден зробив багатозначну паузу, дивлячись на нього з легкою посмішкою.

Ксав'є помовчав, зважуючи всі варіанти. Він не міг повернутися назад — це було рівнозначно смерті. А тут у нього хоча б був шанс вижити.

— Добре, — нарешті відповів він. — Але якщо мене викриють, ви мені допоможете?

— Подивимось, наскільки ти будеш корисним, — Даміан знизав плечима.

— Чудово, — саркастично пробурмотів Ксав'є.

— Тоді вітаємо, шпигуне, — усміхнулася Теіла. — Гадаю, ти щойно змінив сторону.

На якусь мить у кімнаті запанувала тиша, а потім Арден додав:

— І тепер ми офіційно найгірша команда порушників правил.

— Це ти ще не бачив, що буде далі, — похитала головою Теіла, посміхаючись.

Після прийняття угоди з Ксав'є минуло кілька днів. Все виглядало спокійним, але кожен з них розумів: це лише затишшя перед бурею. Вони не знали, коли бос Ксав'є запідозрить його в зраді, тому діяти треба було швидко.

Увечері Теіла, Даміан, Арден і Ксав'є зібралися у вітальні. Атмосфера була напруженою.

— Ну що, шпигуне, — почав Арден, граючи срібним перснем на пальці. — Чим порадуєш нас сьогодні?

Ксав'є скептично глянув на нього, але все ж заговорив:

— Я дізнався, що ваші пригоди не пройшли непоміченими. Мій бос... — він зітхнув, — він знає, що ви збирали артефакти. Він вважає, що ви не просто намагалися позбутися тіні, а готуєте щось більше.