Вогонь у наших сердцях

Щось на кшталт прологу

Можливо вам ніколи не доводилось помічати або ж просто не звертали уваги але впродовж усієї стежки нашого життя вас супроводжує вогонь. Вогонь власного серця.
Полум'я, що завжди поряд з нами в залежності від ситуацій набуває різного характеру. Бува огортає та підштовхує до нових дій, а буває обпалює зсередини...
Думаю, що ви неодноразово чули про те, що наше життя складається з пазликів. Кожний пазл різної форми та різного відтінку, що вказує саме на те, який вогонь володів вами у ці моменти життя. Не забувайте, що є ті пазли, які як не крути але вони зовсім не підходять до загальної картини. Та ми їх не викидаємо, ні. Ми відставляємо в сторону і зберігаємо. ''А раптом пригодиться''.
Хе-хе... І я зараз зовсім не про пазли.
Мене щось трішки понесло на білому катері. Втратила потрібну нитку. Надолужимо згаяне...

Вогонь, що спалує зсередини

Страх

Які у вас асоціації коли ви щойно прочитали це слово? Акрофобія, аквафобія, амаксофобія, гемофобія і ще катма різних ''болячок'' чи не так?
Без причин про нього ніхто не згадує та він завжди за нашою спиною і час від часу вщент спалює нитки надій, сподівань з нашої душі. А, що як ми з ним зустрінемося віч-на-віч? Та мало хто наважиться поглянути у його чорну безодню очей.
Страшно.
Чому ми ускладнюємо своє життя? Можна ж просто не перетинатися з ним.
''Наївні-і-і'' - солодко протягує Страх. Яких зусиль ми б не прикладали але рано чи пізно він всеодно перестрінеться з нами.
Та полум'я все ж може бути підвладне. До пори, до часу... Зрештою знайдеться людина, що намагатиметься загасити це вогнище але біда в тому, що бензином.
Та все ж якщо Ви наберетесь сміливості і поборете цього ворога, то перед вами відкриються двері. І не одні. Тільки наважтесь.

Все, що про нього потрібно знати

Гнів

Якщо у вас поселився цей язик полум'я, то він затуманить дорогу до цілі.
Він знищить тебе.
Душа стане потворною.
І хто б не намагався тобі це сказати у нього не вийде. Гнів злиється з тобою в одне ціле і ось це буде найгіршим. У тебе не буде межі між реальністю і твоїми баченнями.
Ти не конролюватимеш свої емоції. Забудеш, що окрім гніву є щось світле. Вогонь цієї емоції спалює, знищує тебе зсередини, а ти і не помічаєш.
Ти забуваєш про людей, про їхні почуття. Без жодного дотику ладен знищити все.

Не такі вже й дрібниці

Увага

Та знаєте, напевно, найгірше коли остання жаринка згасне. І тоді холодне, до мурашок, повітря огортає тривожністю й смутком.

У кожного з нас від народження закладений вогник щастя. Проте, за ним, як і за будь-якою живністю, потрібний догляд. Тільки відбувається це більш духовно. Нам потрібне підбадьорювання. Необхідно людину яка заряджає вогники і вириває нас з колії буденних звичок. Вона змусила б нас забути про свої недоліки і нагадати про переваги.
Коли людині приділяють хоча б хвилинку уваги, то у неї таке тепло розливається всередині, що ладне прихистити пів материка. І це без перебільшення. А здавалося б всього лише хвилина уваги.

Насправді, щоб там хто не говорив, а в нашому житті маленькі дрібниці маються велике значення.

Найсвітліше почуття

Кохання

Які б злі, зневірені чи покинуті ви не були але якщо хтось зміг загасити у вас іскру кохання, то це навдивовижу щире почуття.

Без сумніву, кохання - це найсвітліше почуття в світі. Але, що ж воно таке? Чому це єдина сила, що править усім Всесвітом?

Схоже на те, що кохання - дотик до тіла, який торкається серця. Турбота один про одного, спільний сміх, коли є причини для щастя. Міцні обійми, коли з'являються  проблеми. Спільні розмови про все та більше. Це почуття настільки тепле й чисте,  що часто оспівується у піснях, описується письменниками. Для нього ніколи не має минулого, воно не переймається майбутнім, а безмежно насичує сьогодення.

Кожен день прожитий у коханні - новий урок. Воно вчить бути вірним, поважати і довіряти, адже саме це є його невід'ємними складовими. І коли ж відносини стануть справді глибокими, ми зможемо осягнути всю велич цього почуття. Дізнаємося як варто цілувати, щоб прогнати смуток, співати, щоб викликати усмішку.

І врешті, які слова сказати, щоб кохана людина відчула безпеку поряд з вами? Ось так крок за кроком і межі між вами зникнуть. Він - це ти, а ти - це він. Страждання, щастя, піклування стають спільними. І дві окремі особистості довершують один одного та створюють щось нове, незвідане, але таке бажане.

Піклуйтесь про свій вогник душі

При кожному етапі життєвої дороги в нашому серці поселяється різний вогник. І якби ми не хотіли але кожному місце бути. Проте тільки нам вирішувати яку частину біографії і скільки займе кожний з них. Можливо тут є ті, що постійно живуть в страху і вже настільки звикли до цього, що і не хочуть нічого змінювати? А якщо це читає людина затуманена гнівом? Ох... Тоді тільки побажати хочеться, щоб нарешті хтось приділив вам уваги і ви відчули на повні груди життя в яскравих барвах.
Пам'ятайте, що не слід загромаджувати власне життя речима, а накопичуйте спогади. Зберігайте кожну іскру.
Ступайте на свою життєву стежку.
Творіть життя, розгадуйте його таємниці та допомагайте іншим розпалювати вогники в собі. Бо ж кожен з нас має своє покликання і кожного ми потребуємо. Головне вчасно усвідомити складнощі з якими потрібно поборотися.