Те , що нікому
Не видно щирість
Насправді звучить дивно,
Хоча це так багато —
Говорити те, що давно було.
Але це щиро, хоч не так багато.
Раптом це все забудеш та не згадаєш:
Повтори вечорів, моменти без кайдан...
Загубити можливо все, ми ж у лабіринті.
Хотів, говорив «побачити», та це тільки більше.
З тобою все дивовижею здавалось:
Намиті ми і обіймались.
Так добре, що це зі мною сталось,
Люблю я миті, коли ми усміхались.
Моя душа — небажаний глядач,
Бо не відчувала цих всіх емоцій.
Незвідане боїться викриття,
Але ти правдивий переді мною.
Що робиш ти з моєю душею?
Так добре не було ні з ким.
Не називатиму я річчю своєю —
Так добре бути твоєю з тим.
Зі мною ти, можливо, інший.
Сигаретний дим поглинув глибину.
Я відчуваю тебе інакше
Навіть в криваву зиму.
#765 в Різне
#96 в Поезія
#614 в Молодіжна проза
Відредаговано: 25.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
