Те, що не можна називати"

Епілог

Якщо ти читаєш ці слова — значить, ти дійшов до кінця моєї історії. А, може, тільки початку…

Я — Аліна. Та сама «сіра мишка», над якою сміялись, яку не бачили, не чули, не поважали. Але сьогодні я інша. Не тому, що світ змінився. А тому, що я перестала чекати, поки він дозволить мені бути собою.

Мені знадобився час, біль, розчарування, аби зрозуміти: ніколи не пізно заговорити. І ніколи не пізно полюбити — себе, світ, іншого.

Якщо ти зараз на дні — повір, воно не назавжди. Якщо ти боїшся — це нормально. Але зроби крок. Хоч маленький. І не зупиняйся.

Я не ідеальна. У мене досі є страхи. Але тепер — у мене є голос. І любов. І я вдячна кожному, хто був на цьому шляху.

Можливо, колись ми зустрінемось. На сторінках іншої історії.
А поки — бережи себе.

Твоя, Аліна.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше