Те, що не можна називати"
Розділ 29: Тиша за кулісами
За кулісами було темно, ідеально тихо після бурі аплодисментів. Аліна сперлася спиною до стіни, заплющивши очі. Її груди ще здіймалися від хвилювання, а пальці все ще стискали мікрофон, ніби це єдине, що тримало її на поверхні.
Артем підійшов, не кажучи ні слова. Просто сів поряд на підлогу, і їхні плечі торкнулись.
— Ми це зробили, — прошепотіла вона.
— Ми. Нарешті.
Він узяв її руку — так просто, як дихається. І в тому дотику не було страху. Лише прийняття.
— Я ніколи не думав, що буду пишатися сценою. Але сьогодні… — він поглянув на неї з м’якою усмішкою. — Я пишаюся тобою.
Аліна відчула, як очі зволожилися.
— Я боялась, що не витримаю. Що не витримаєш ти. Що…
— Що світ зламає нас? — м’яко перебив він. — Аліно, ми вже вистояли. І все, що буде далі, — наш вибір.
Вони сиділи в тиші ще кілька хвилин. Але то вже була не втомлена тиша — а спокій. Вперше за довгий час.
Аліна нахилилась до нього і прошепотіла:
— Я не хочу бути більше тінню в чиємусь житті.
— Ти — світло. І я це бачу, — відповів Артем, ніжно торкаючись її щоки. — І більше не дозволю нікому його згасити.
---
#6984 в Любовні романи
#2802 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 09.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
