Те, що не можна називати"

Розділ 25: Повернення до Артема

Артем стояв біля машини, схрестивши руки. Його очі — тривожні, але терплячі.

— Твій батько? — запитав тихо.

Аліна лише кивнула і притулилась до нього.

— Я боялась цієї зустрічі все життя, — прошепотіла. — Але тепер... наче тягар знявся.

— Бо ти подорослішала раніше, ніж треба, — відповів він, обіймаючи її. — І тепер — час жити для себе.

— Разом? — запитала вона, заглядаючи в його очі.

Артем усміхнувся.

— Так. Разом.


---




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше