Те, що не можна називати"
Розділ 16: На світлі
Зал був переповнений. Камери, журналісти, погляди. Повітря гуло напругою, а серце билося так, ніби виривалося назовні.
Артем стояв поруч, у темному костюмі, зосереджений, але я відчувала — він нервує не менше за мене. Ми стиснули руки — коротко, мовчки. Наш знак. "Разом".
— Через хвилину вас оголошують, — прошепотіла асистентка.
Я вдихнула. Ще один. І вийшла на сцену.
Світло в обличчя, тиша в залі.
— Я… Я не ідеальна, — почала я. — Але сьогодні хочу бути чесною. І сказати, що любов — не завжди зручна. Не завжди вчасна. Але коли вона справжня — вона варта всього.
Я відчула, як Артем став поруч.
— Ми не ідеальні, — сказав він. — Але ми — справжні. І ми не хочемо більше ховатися.
На мить у залі панувала глибока тиша.
А потім — спалахнули камери. Хтось плескав. Хтось — ні. Дехто просто вийшов.
Але ми стояли. Разом. На світлі.
---
#6926 в Любовні романи
#2776 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 09.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
