Те, що не можна називати"

Розділ 15: Перед бурею

Квартира була залита м’яким світлом, але в повітрі відчувався нерв. Завтра — день, який усе змінить. А сьогодні — ніч, коли все ще можна передумати.

Артем стояв біля вікна, спостерігаючи за вогнями нічного міста.

— Що, якщо ми все зруйнуємо? — його голос був тихим, майже зламаним.

Я підійшла ближче, обережно поклала руку на його спину.

— Що, якщо — навпаки, ми нарешті станемо собою?

Він повернувся до мене. Його очі були повні сумнівів.

— Я не боюсь за себе. Але ти… Якщо тебе зненавидять, звинуватять…

— Тоді хай. Хай ненавидять. Але я знатиму, що не зрадила себе… і тебе.

Він усміхнувся, але в цій усмішці була ледь стримувана тривога.

— Я хотів захистити тебе, сховати. А ти — світло. Тебе не сховаєш.

Я торкнулася його щоки.

— Тоді тримайся за мене. Ми пройдемо це разом.

І ми стояли в тиші, що була голоснішою за слова. Попереду — буря. Але всередині — спокій, бо поруч той, хто не відступить.

---

Подобається

#6928 в Любовні романи
#2782 в Сучасний любовний роман

Відредаговано: 09.04.2025