Те, що не можна називати"

Розділ 13: Те, що не забувається

Ми були заручені, — сказав Артем, уникаючи мого погляду. — Але не це головне.

Я мовчала, чекаючи продовження.

— Ми разом запускали стартап. Він міг принести мільйони. Але вона… Вона сфальсифікувала документи. Підставила мене. Я ледве уникнув суду.

Я відчула, як у мені наростає злість.

— І ти мовчав?

— Я боявся втратити тебе, — його голос був твердим. — Я не хочу, щоб ти бачила в мені того, ким я був поруч із нею.

Я дивилася на нього довго. Потім, тихо:

— Мені не страшне твоє минуле, Артеме. Страшно лише, якщо ти не дозволиш мені бути частиною твого теперішнього.

Він зітхнув — глибоко, з полегшенням.
— Я дозволю. Я вже дозволив.

Але в мені все ще жила тривога: що як Олена не зникне? Що, як це — лише початок?

---

Подобається

#6875 в Любовні романи
#2752 в Сучасний любовний роман

Відредаговано: 09.04.2025