Те, що не можна називати"
Розділ 7: Сповідь
Наступного дня я повернулась до міста. Все здавалося іншим. Люди — голоснішими. Світ — тіснішим. І я — зовсім чужою.
Увечері я пішла на дах. Там, де колись мріяла втекти від буденності. І там чекала Ліза.
— Я знала, що ти прийдеш сюди, — сказала вона.
— Пробач, — тихо прошепотіла я. — Я не хотіла, щоб усе так сталося.
— Але сталося. Знаєш, я думала, що в історіях про заборонене кохання завжди є чіткий "поганий" і "хороший". Але ми всі тут просто... люди. Я більше не серджуся. Я... відпускаю.
Її очі були вологими, але спокійними. І в ту мить я відчула полегшення.
---
#6882 в Любовні романи
#2753 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 09.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
