Розділ 1.1

Сидівши на уроці англійської мови я навіть не намагалась слухати вчителя просто дивилась відео на телефоні. Мені навіть почало подобатись те що Сергій сидить попереду мене бо ця особа прикривала мене своїми плечи, і вчителька навіть не бачила мого телефона.
Просидівши у телефоні я виріши що потрібно вийти в туалет, потрібно ж було якось прогулятись не дивитись ж мені у телефон весь урок. Піднявши руку та попросившись в туалет я вийшла з класу і пішла на перший поверх, я ходила та дивила у вікно тому що сьогодні пішов сніг і я вже розуміла чим ми з друзями будемо займатись на перерві ще я знала що такий пухнастий снігопа не пропусте і компані того придурка.
Зайшовши у клас я їшла не кваплячись до своєї парти, і коли я доходила до парти цього телепня я побачила як він поставив мені підніжку, і зробив він це так ніби я не побачу, але я помітила і просто штовхнула його ногу (після таких моментів я починаю гордитись собою).
Посидівши ще двадтцять хвилин ми вийшли на перерву за вікно снігу було вже по щиколотки, та навіть троги вище, і всі побігли на вулицю. На дворі повільно та ніжно падали пухнасті сніжинки. Вже через декьлька секунд усі почали грати в сніжки, і я зі своєю групкою також ми кидались сніжками по меншокласниках, нам було смішно дивитись на те як вони намагались дати нам відпір, деякі з ни атакували а інші відступали, бігаючи від нас падали, зариваючись у пелину білої ковдри.
Коли нам стало холодно ми вже просто стояли і дивились як грають інші у бійку сніжками.
Раптом у мене прилетіла снігова кулька я завмерла від несподіванки і подивила у сторону звідки у мене прилетіло, там сотояв Сергій, Коля і Масим. Коля одразу мені показав палецем на мого тупого однокласника, а той почав оправдовуватися.
-Це не я це Максим!
Він дивився на мене і сміявся вказуючи пальцем на Максима, я вже знала цю рису його характеру тому що коли цей невгамонний смієиься то він попросту бреше і червоніє.
-Сука Сергій тобі капець!
Сказавжи до нього я взяла у Ярику снігуву кульку і кинула в цього дибіла.
-Ангеліна кидай. Візьми я тобі зліпив!
Подавав мені сніжки Ярик, поки Коля і Насальський в мне кидали снігом, кричала дівчатам щоб вони кидали теж.

 Мої подруги досить не погано попадали в супротивників. Короче кадучи, навіть частіше ніж вони у два рази, мені було вже навіть всеодно що замерзла в руки я килала і не збивалась з такту, бідолашний Яричок навіть не встигав робити для мене кульки.
Після токої насиченої перерви ми ще хвили п'ять чекали поки всі діти витріпаються від снігу. І поки я чекала я ще встигла зарадиди сніжкою Насальському за шиворот, після чого він намагався мене догнати та відмститись, але я з цього просто сміялась бо він мене навіть наздогнати не міг не те що попасти.

Після такого насиченого дня я попрощалась зі своїми товаришами і пішла додому.
Просто сьогодні, я ще хотіла піти на волетбол у школу на п'ять годин вечора. Прийшовши додому я поїла та почала одягатись на гурток, одягнувшись на останок попила води та пішла до школи.
Їшовши до школи по дорозі я розмовляля з Ярославом по телефоні, говорили ми про те що сьогодні відбувалось на перерві.
-Ангеліна ти замітила що він перший кинув в тебе сніжкою, а не ти в нього?
По ту сторону телефона почула як мій друг говоре це з посмішкою.
-Замітила? Але в мене питання, навіщо він це робить, бо по приколу він би такого не зробив, або зробив але не зі мною! Хоча хто знає логіку цього придурка?!
Сказала я задумавшись. А реально, навіщо мені вже його увага?
Говоривши з другом ще на якісь теми нашого життя я накінець прийла до школи попрощалась з Ярославом вимкнула телефон.