частина 1

Ранок починався чудово. Зі сніданку з коханим чоловіком, на веранді з чудовим літнім вітром. Ось воно: щастя спокій та гармонія. Ось воно - місце, де тебе ніхто тебе не буде засуджувати або тикати носом у якісь дрібниці зі звинуваченнями. Софі себе прекрасно почувала. Нарешті вона вдома. Справді вдома, а не у чотирьох стінах пекла під назвою “дім”.

Софі попивала каву в очікуванні 12 години,  оскільки в той час вона мала їхати по весільну сукню та прикраси до неї.
-ти мене зможеш відвезти, чи ти відразу на роботу?- промовила Соня до свого молодого чоловіка

- так, я тебе відвезу та впевнюсь, що тобі підберуть найкращу сукню - промовив Олег та продовжив тихо попивати каву дивлячись фільм, що йшов по телевізору

В Олега був свій бізнес та батьки з доволі великим статком. Софі не мала нічого такого. Усе що в неї було з дорогих прикрас, одежі, дизайнерських сумочок, взуття та житла- усе завдяки Олегу. В Софі були доволі багаті батьки-акціонери, проте вони ніколи не допомагали дочці фінансово, навчаючи її самостійності та вмінням заробляти своєю працею та розумом. Проте їй не були цікаві акції, цифри та нулі, тому вона займалась волонтерством, та була  працівником в органах опіки. У Соні була молодша сестра. Різниця між якими була рік. Вона була у шлюбі не по коханню, у її батьків та батьків нареченого бува спільний бізнес.

Він відвіз Соню до найкращого весільного салону та віддавши їй банківську карту, сказавши, що їде на конферецію по роботі. Вона вибирала напевно години4 сукню. Та ще години 2 прикраси до неї.
Вибравши все, що їй необхідно, їй приглянулись прекрасні туфлі, як їй в той самий момент зателефонували.

Дзвінок поступив з лікарні, повідомили що її чоловік потрапив у ДТП на вулиці Беверлі-Хілс. Софі одразу зрозуміла що тут щось не так, оскільки він їхав на роботу, а то вуличка житлового району її сестри. Її думки про зраду чи щось таке швидко розвіялись оскільки він міг до її сестри поїхати задля того щоб якийсь сюрприз на честь їхнього весілля готувати. Не приміряючи потрібні туфлі, вона відразу поїхала у лікарню. Зайшовши у палату 310, вона побачила чоловіка під капельницею і свою сестру заплакану поруч.
- Ти чому тут? Що сталось? Чому ти заплакана?- спитала Софі, проте в голові у неї було ще більше питань.

-Пробач, це все із-за мене- промовила Дана

- Що з ним? Який його стан?- тривожно вона спитала у сестри

-З ним все добре, він зараз просто спить- сказала ледве чутним голосом Дана- ходімо, вийдемо поговорити.

Софі погодилась, та вони пішли в кафешку на першому поверсі лікарні. Сестри говорили про весілля  Софі та Олега, гостей, стіл, дрес-код та одежу молодят. Після довгої та відволікаючої від усього розмови, Дана поїхала на роботу, а Софі пішла у палату до чоловіка. На той момент він уже не спав

-Софі? А ти як тут?- він був збентежений що вона дізналась про все

-Не хвилюйся, я тут бачила Дану і вона мені усе розповіла- промовила вона з посмішкою

Олег схвилювався. Проте нічого провокативного не став казати оскільки мав надію що Дана щось інше розказувала. І його надії оправдались.

- і про що ж ви говорили?

- вона мені розказала що ти їхав до неї, щоб обсудити наш весільний подарунок та й взагалі весілля.

В той же день Олега виписали з лікарні, та замість того щоб поїхати на роботу, він пішов з Софією на закупи до весілля.

Через тиждень вони зіграли весілля, проте Софі турбувало що її чоловік дуже багато часу проводить з її сестрою. І не те що просто говорять, вони що години кудись відходили, сміялись та  не підпускали наречену. Тільки вона до них підходила, вони одразу ж затихали та розходились. Софі почувала себе гостею а не нереченою. Після весільного танцю, Олег запросив на повільний танець Дану та вони знову сміялись та проявляли увагу один до одного на протязі усього весілля.

Після …. Софі вдома пробувала з Олегом на рахунок цього поговорити на що отримувала одну й ту ж відповідь «з нею просто ціаво вести розмову, у тебе не має приводу для ревнощів» і тому подібне.

На наступний ранок вона замітила що чоловіть сміявся в другій кімнаті по телефону та поїхав рано на роботу, навіть не поснідавши. Соня подзвонила весільному фотографу та попросила простежити за чоловіком, що на її думку здавалось огидним, але її інтуїція ще ні разу її не підводила. Вона назвала адресу і шосе по якому її чоловік їздить на роботу і на всякий випадок адресу сестри назвала. Софа попросила спочатку поїхати фотографа за адресою її сетри, сказавши номер автівки її чоловіка, щоб фотограф зміг якщо що взнати чи Олег у Дани чи ні. І ця «детективна місія» продовжувалась тиждень. Через тиждень Соня запропонувала Олегу  поїхати  у весільну подорож у Карпати, на що чоловік погодився, оскільки він вважав це прекрасною ідеєю, , проте у Софі були зовсім інші плани на “відпочинок”