1.1

Коли проходить кохання і чи було воно взагалі в наявності? Можливо воно тихенько проходить між вкотре вивішеними тобою на балконі рушниками, бо певно він думає, що вони просто зʼявляються чисті в тумбочці. Опирається на лавку, чекає поки ти докуриш цигарку, після того, як вкотре прибрала сама всю хату, в єдиний за два тижні вихідний. Мовчки ходить за тобою по магазині, поки обираєш його улюблений шоколад, тяжко видихає і біжить за тобою поки ти йдеш стрімким кроком повз Порохову браму не помічаючи її величі.

  Можливо саме його, то величне почуття, ти вибльовуєш в гарних відполірованих туалетах ТЦ Паладіум, після чергового вранішнього обміну взаємними образами, дорогою на роботу, куди ти вкотре запізнюєшся, бо ТЦ занадто великий і туалети розташовані аж на третьому поверсі.   Можливо, то величне почуття, тихо йде в протилежному від тебе напрямку після чергового: «ну ти ж впораєшся з цим сама, я потім зателефоную». 
А чи ходило воно взагалі колись по твоїм слідам? Чи було воно в наявності, коли ти обирала партнера на все життя, можливо, саме тоді десь в божій канцелярії відбувся збій і кохання на тебе не вистачило? Напевне саме через це ти вкотре йдеш дорогою гріху перетинаючи Їрасковий міст і звертаючи на право, хоча виходить наліво, Богу таки довподоби жарти. Напевно кохання помирає, не встигши навіть народитись, поки ти розмінуєш його на один погляд в очі кольору щавлю, зніяковілі поцілунки, забуту книгу, безкоштовні лекції з історії, дурні жарти та: «здається я померла»-сказане чужою для тебе мовою,  під час акту гріхопадіння. Можливо воно повільно задихається і падає ниць, коли ти чуєш чергове в твоєму житті: « заспокойся і не істери». А можливо його не існує,  існуєш лише ти і черговий він. 
   Напевно ти- це кохання, але тебе більше немає, бо замість того, щоб розчинятись в собі, ти губишся у всіх беззмістовних «він».