Глава 16. Голос каменю

Священна гора Кайлас притягувала світлі голови людства, проте віряни не дозволяли порушувати спокій Шиви. Існує повір'я, що саме тут мешкає бог, а для індусів ця гора є символом енергії та сили, здатної впливати на світобудову. Три основні сили — створення, підтримання та руйнування — здавна є частиною всесвіту для індусів. Сходження на гору схоже на руйнування всього... Саймон Хетевей не міг перестати обмірковувати цю інформацію.

Навіть на гвинтогкрилі шлях до комплексу «Кобра короля» тривав довго. Раніше йому вже доводилося літати, але це було чотири роки тому, і тоді вони з Ізабель Ардан переміщувалися з одного міста в інше, при цьому висота польоту не перевищувала двох тисяч метрів. Гірська місцевість відрізнялася своєю специфікою.

— Якийсь він у вас слабкий, — заговорив пілот.

—  Цивільний, — сказав Берг. — Машиною туди не проїхати: або пішки, або на гринтокрилі, — звернувся він до Саймона. Той вже знав: якщо в Гімалаях ще є дорога трохи північніше, то тут є певні обмеження.

Іноді професор ловив дивні погляди Югані, які ніби натякали: що йому, такій поважній людині, тут робити? Але думок про втечуХетевея не виникало — попереду мало бути щось надзвичайне.

Пілот розуміюче кивнув, і від Саймона відстали, хоча неприємний осад залишився.

Політ обіцяв бути довгим і важким. Так і сталося.

— Судячи з усього, комплекс має бути недалеко, — впевнено сказав Берг, вказуючи на карту. Червона позначка маркером викликала певну довіру, тому Хетевей зітхнув і подумав, що ще одна така пригода — і його удача вичерпається. Після цього його доведеться силоміць тягнути в якусь іншу експедицію.

— Бачу! — вигукнув Саймон, глянувши на зелені схили. Він навіть не помітив, як затримав дихання. Дерева, кущі й трава суцільним зеленим килимом вкривали землю, вигиналася та тягнулася вгору. Гори завжди мали певну непереборну владу, але внизу все вказувало на присутність людей. Навряд чи залишилося багато місць, ще не відкритих людьми. Прокладені стежки пронизували схили, а гірські річки вузькими потоками врізалися в землю, перетинаючись з вирізьбленими доріжками. Удалині, як сніжні велетні, здіймалися вершини.

— Як самопочуття?

Саймон зміг витиснути лише жалюгідну усмішку, поправив навушники й підняв великий палець угору. Скаржитися не було сенсу.

— Все супер.

Гори й схили нагадували про важке очікування. Якщо хоча б на мить повірити у дослідження Кайласу в Тибеті, то попереду на них чекало щось величне й небезпечне. Хтось припускав, що гора Кайлас приховує набагато більше, ніж можна уявити — цілу мережу пірамід, місто богів із резиденцією Шиви на чолі. Саймон читав ретельно, перевіряючи факти й інформацію через бази Абстерго, але сподівання читачів не справдилися: жодних чудес експедиції не знайли. Та яка ймовірність, що це не ще одна залишена загадка Ісу? Можливо, технології просто «спали» в неактивованому стані. Чому Абстерго не зацікавилося цим? Стільки міфів і легенд, стільки дивних ознак, або, можливо, експедиції таки були, але закінчилися фатально? Він знову опустив погляд у вікно. Зайнятися було катастрофічно нічим, тільки мовчки дивитися на гірські схили. Щойно він опускав погляд на планшет, його починало нудити. 

— Сигнал пропав, — Берг із невдоволенням відклав прилад. — Жучок знайшли.

— Вони знають, що ми їх шукаємо, — зітхнувши, Хетевей почухав щоку.

Поруч з ним упав планшет одного з оперативників Абстерго, а тоді обернувся до Берга. Той задумливо почухав голову.

— Дві таблички теж зникли. Я позначив ще два можливі храми на карті. Ось подивися. 

— Якщо хоча б на мить повірити міфам, то нас чекає смерть, — сухо повідомив Хетевей. Він хотів би помилитися, але інтуїція підказувала, що це правда.

— А де ще? Все, що пов'язано з Ісу — це постійний ризик, — похмуро зауважив Берг та налаштував мікрофон у навушниках. — Але ми все одно будемо шукати частини. Дурні.

— І божевільні, — усміхнувся Хетевей, відчувши, як серце тріпотить у грудях в очікуванні чогось невідомого. Він згадав відчуття в Анімусі. Дух Генрі Гріна наче іскрився від сил, які хвилями надходили від Кайласу, а сам Саймон відчував порожнечу, рідкісний біль і підсвідомий страх. Здавалося, Кайлас не радо зустрічав тамплієра, навіть там, в Анімусі. І це було дивно.

Пілот повідомив, що вони прибули.

Комплекс Абстерго «Кобра Короля» розташований на кордоні Індії, Непалу і Тибету. Саме на цьому божевільному перехресті, на величезній висоті, неначе сховавшись серед сірих і безликих схилів, виблискувала точка. Вони приземлилися за кілька кілометрів від комплексу. До нього збиралися йти завтра або післязавтра в обхід — обійти частину гори та зайти з іншого боку.

— Ось ми й на місці, — задоволено промовив Берг, швидко розминаючись, потім вдихнув на повні груди і почав «пакуватися». — Ще з дві тисячі тринадцятого не був в Індії, і зовсім не радий сюди повертатися.

— Я був в Індії під час навчання в Кембриджі. Тоді я приїжджав сюди з другом. Практика і недовга експедиція. Нас водили околицями Мумбаї, показували стародавні камені. Навіть викопали кілька, — він розумів, що Берга це зовсім не цікавить, але спогади так болісно вдарили по серцю, що довелося на кілька секунд заплющити очі. «Втрату важко пережити», — подумав Саймон і потягнув пістолет, вкладаючи його в кобуру.