Глава 6. Причина сумнівів

— Рагху, поговорімо про твою помилку? — Вільям хмикнув, а Рагху зник.

Іноді індійський менталітет жахливо дратував асасина. Ідеального контролю, якого слід було досягти в братстві, так і не вдалося втілити. Принаймні, американський асасин не міг знайти спільну мову з місцевими асасинами. Типові індійські чоловіки, хіба що вміють вбивати.

Зустріли Вікторію Бібо він доручив Лейлі.

— Навіщо нам тамплієр? Невже не простіше його вбити зараз? — знову з’явився на горизонті Рагху, але, на здивування Вільяма, він нарешті поставив правильне запитання.

Рагху іноді вдавалось здивувати асасина навіть такими дрібними, на перший погляд, запитаннями. Індійське братство повинно не просто існувати. Цього й добивався Майлс. Для задуманої мети та ходіння по лезу клинка недостатньо одного адекватного тамплієра. Саме таким йому здався Саймон Хетевей, ще й людиною, яка поки що не розкрила своїх секретів. Тамплієр брехав переконливо, однак кілька вагомих моментів заважали повірити в його слова. Щось було не так.

— Він може допомогти нам знайти частину. Для цього він тут.

— Мені вдалося оживити його телефон, — Лейла з'явилася через кілька секунд після завершення їхньої короткої розмови. Лейла усміхалася і продемонструвала цілий кнопочний телефон тамплієра. — Хоча номерів тут немає, — вона поклала його на стіл, а сама склала руки на грудях, переможно усміхаючись.

— І що? — Рагху торкнувся волосся на голові.

— Є пропущені, наскільки мені відомо: пара дзвінків від Летіції Инглэнд і один невідомий. Індійський номер. Отже, будемо дзвонити? — допитливість відбилася на обличчі Лейли.

— Приведіть тамплієра.

Асасини покірно кивнули й ліниво, майже насвистуючи пісеньку, пішли в потрібному напрямку.

— Швидше! — не втримався Вільям.

Лейла хмикнула, цього разу приховуючи усмішку, і під'єднала телефон до комп'ютера, щоб швидко визначити, звідки йде дзвінок. Потім, зайнявши стіл, перевірила міцність меблів, трохи його потрусивши. Обладнання коштувало дорого, щоб його не цінити.

Саймона Хетевея привели через дві хвилини.

— Сідай, — Вільям вказав на стілець та стримано кивнув Лейлі. — Починай.

— Що це? — петля повільно затягувалася на шиї. Саймон прекрасно розумів, що це, бачив свій мобільний телефон, бачив ноутбук. І майже молив, щоб Деваш ні в якому разі не відповів. Хетевей намагався дихати спокійно і зберігати холодний розум. Однак, ледь відволікшись від власних почуттів, тремтячими пальцями він непомітно для себе смикав невелику металеву заклепку.

— Я реанімувала телефон, тепер він працює, — Лейла пустотливо пожала плечима. — Тепер йому не страшні ніякі води Джамни.

— Продавець не давав жодних контактів. Але ви мене заспокоїли, міс Хассан. А то я за нього страшно переживав, — тамплієр дозволив собі трохи сарказму, вказуючи на непомітний мобільник, і важко зітхнув, зображаючи ледачу відстороненість. Насправді він намагався скопіювати безпристрасність місцевих асасинів, які стояли так, наче їх настигла жахлива нудьга, і їх зовсім не турбувало те, що відбувається навколо.

— Обережність не буде зайвою, — відповів за неї Вільям. Асасин опустився на диван, з якого вже вилізло кілька пружин, тому доводилося сидіти максимально обережно, навіть не рухаючись. Кожен рух піднімав з дивана кілька шарів багатовікової пилюки.

Лейла швидкими рухами натиснула на виклик. У приміщенні панувала ідеальна тиша: хтось завмер, а хтось починав згадувати молитви. Відкриття брехні призведе до неминучого — до чергового експерименту з Анімусом. Хотілося закричати «зупинись» і висловити все одним криком, але язик прилип до піднебіння, а рухатися не дозволяли власні важелі. Можливо, він міг одним різким ривком змести все на підлогу й перервати катування, але нічого не зробив. Просто слухав, перебуваючи в заціпенінні.

«О, Саймон, нарешті! Тут дзвонили з Абстерго. Вимагали тебе до телефону, вони були дуже переконливими», — швидко випалив Деваш та замовк.

Хетевей затримав дихання.

«Друже, ти тут? Як пройшло твоє знайомство з монахом? Все в порядку?»

— Вимикай! Негайно! — випалив Хетевей, скинувши заціпеніння, і відчув, ніби йому в голову вбили розпечений цвях, а очі закрила чорна пелена. Від різкого руху після падіння його замутило, покачавшись, він уперся руками в стіл.

Через кілька миттєвостей Саймон виявив себе поруч із Хассан. Ноги підгинулися, а біля шиї дзвінко клацнув холодний метал.

— Це ж він, нащадок Джайдипа? — Вільям схопив його за плечі, з якимось божевіллям заглядаючи в очі. — Ти його приховував?

— Ні. Він просто мій друг, який може постраждати через вас. Просто невинна людина. Чи вам теж за задоволення затягувати простих людей у цю боротьбу? — крізь стиснуті зуби промовив Хетевей й подивився на асасина з ненавистю.

Він їх ненавидить.

— Лейла? Встигла?

— Хоча інтернет поганий, але так, все є, — кивнула Хассан, задумливо дивлячись на екран. Її думки були далекі від того, що відбувається; майже невидющим поглядом вона переписувала адресу на листок, а потім постукала по губі. — Якщо він виявиться нащадком, мені потрібно підготувати Анімус. Мабуть, я піду.