Пролог

Його очі вкотре зачаровували мене.

  Я не знала його імені, я ніколи не бачила його в реальності, але він був постійним гостем моїх снів. Знову і знову цей таємничий незнайомець з'являвся мені, поки я сплю.

  От і зараз, ніби наяву, ми з ним стоїмо посеред просторої світлої кімнати і цей високий чоловік привабливої зовнішності пронизує мене своїм хитрим поглядом. Його обличчя напрочуд бліде, але, можливо, так здавалося через його пасма темного, майже чорного, волосся. А можливо, уся справа в його одязі: тіло незнайомця приховувала чорна мантія, тому світла шкіра чоловіка виглядала майже білою на цьому фоні. 

  Хоча мої сни, які відвідував цей незнайомий молодик, і були на диво чіткими та яскравими, я ніяк не могла розгледіти колір його очей. Тільки-но я намагалася підійти до нього ближче, аби роздивитися обличчя ще краще, як невідомий відступав: він робив повільний крок назад, та на вустах його грала та сама хитра усмішка. Схоже, його, як і мене, таки розпирає від цікавості. Він ніби випробовував мене та моє терпіння.

  Я хотіла не тільки дивитися на нього. Мені кортіло поговорити, а точніше - дізнатися, хто він та чому кожного разу з'являється у моїх снах. Та спроби заговорити були марними: мені відбирало мову і я не могла видати ані звука. 

  Варто зазначити, що з кожним разом мій інтерес до незнайомця зростав. І якщо під час перших таких "зустрічей" він лякав мене, то зараз я відчувала лише цікавість. Але і сказати, коли точно я вперше помітила його присутність у моїх снах, не можу: я вже настільки звикла до нього, що і не пам'ятаю, чи був взагалі час, коли він мені не снився.

  Розуміючи, що наблизитися до чоловіка, як і завжди, мені не вдасться, я зупинилася. Він зробив те саме, але ми все одно дивилися одне одному у вічі. Я не знаю, як багато минуло часу, але якоїсь миті незнайомець рушив до мене. Від несподіванки я заклякла, не знаючи, як реагувати на це. Можливо, треба було тікати і, можливо, інша людина на моєму місці почала тікати. Інша, та не я. Щось всередині мене підказувало: він мене не скривдить.

І цей внутрішній голос не зрадив мене: чоловік простягнув мені долоню, а його хитра усмішка в якийсь момент перетворилася на лагідну посмішку. Не роздумуючи ані хвилини, я поклала свою долоню у його, після чого великі пальці огорнули її. Не знаю, чи можна відчувати мурахи по шкірі уві сні, але, схоже, що можна. Я була надто збентеженою, аби помітити, як друга долоня молодика лягла на мою спину. Ще одна коротка мить і ми вже кружляли у танці, хоч я і не відчувала, як перебираю ногами.

  Усвідомивши, наскільки близько зараз до нього, я трохи схилила голову на бік, роздивляючись його очі. Сині. Темно-сині очі чоловіка ковзали по моєму обличчі, поки я тонула у них, забуваючи про все, що знала і мала.

– Габрі, – промовив він, несподівано схилившись до мого вуха, і його пристрасний глибокий голос спричинив нову хвилю мурах по моїй шкірі, вводячи мене в черговий транс. – Габрі…

  Напевно, я вперше відчувала аж настільки палке бажання ще трохи поспати. Поспати, аби ще хоч на хвильку затриматися тут, із моїм прекрасним незнайомцем; аби ще хоч раз почути, як спокусливо він вимовляє моє ім'я; аби його подих хоч ще один раз полоскотав мою шкіру…