Глава 52

Повернення Ірини з Києва було зустрінуте не полегшенням, а мобілізацією. Вона була виснажена, але рішучість у її очах стала ще твердішою. Сергій розповів їй про мотиви Тані — борги брата Кості та шантаж Коваля.

— Отже, вона діяла від відчаю, а не від ненависті, — промовила Ірина, провівши рукою по втомленому обличчю. — Це не виправдання, але це важіль. Коваль використовує слабкості, і ми використаємо цю його жорстокість проти нього.

Сергій погодився: — Я пообіцяв їй, що якщо вона допоможе, ми візьмемо Коваля, а вона отримає шанс на порятунок Кості. Тепер вона наш єдиний прямий канал.

Ірина та Сергій швидко зібрали нову "воєнну раду", цього разу довіряючи лише Олі та Максиму.

— Нам потрібно змусити Коваля повірити, що найцінніший наш актив — це не я, а документи, — пояснила Ірина. — Він уже двічі промахнувся: у Франкфурті та в Києві. Він у паніці й шукатиме легку мішень, щоб повернути контроль.

— І цією мішенню буду я, — сказала Оля, на обличчі якої не було ні краплі страху, лише холодна рішучість. Її PR-досвід дозволяв їй оцінювати ризики і грати роль. — Таня передасть, що налякана Ірина довірила "справу Майєра" мені. Я — ідеальна приманка. Я не юрист, не бізнесмен, а людина з благодійного фонду. Мене вважатимуть слабкою ланкою.

Сергій кивнув: — Саме так. Ми створимо фальшиве досьє, яке міститиме достатньо правдоподібних юридичних деталей, щоб Коваль клюнув. Ми закладемо в нього компромат на самого Коваля, але замаскований під фінансовий звіт. Коли він його "викрав" — він його легалізує.

Таня, змушена співпрацювати заради порятунку брата, зв'язалася з помічником Коваля. Вона зіграла роль "наляканої, але вірної" подруги.

— Ірина повернулася в Тернопіль. Вона в жахливому стані, — схвильовано говорила Таня. — Вона розуміє, що Коваль полює на неї. Вона побоялася тримати документи вдома і передала їх Олі в офіс фонду "Спільне Майбутнє". Сейф Олі — єдине місце, про яке він не знає.

Інформація була настільки логічною, що Коваль не мав сумнівів. Ірина — адвокат, який завжди шукає юридичний притулок. Оля — найменш захищена. Це ідеальний хід.

— Молодець, Таню. Ти нарешті виправдовуєш довіру, — пролунав холодний голос Коваля по телефону. — Це твій останній шанс.

Офіс благодійного фонду став центром операції. Ірина, Сергій та Максим перетворили його на справжню фортецю, замасковану під звичайний офіс.

У сейфі лежала фальшива "Справа Майєра" — розроблена Іриною пастка з прихованими водяними знаками та юридичними "мінними полями".

Максим встановив приховані камери та сигналізацію, налаштовану на певні частоти, які активують поліцію лише після того, як Коваль зробить свій хід.

Оля залишилася в офісі сама, чекаючи. Вона була одягнена у свій звичайний одяг, працювала за ноутбуком, створюючи ілюзію звичайного вечора.

— Пам'ятай, Олю, — інструктував Максим, — не чини опору. Твоя мета — затримати їх на кілька хвилин, поки ми не отримаємо фотофіксацію викрадення документів. Це доказ, який нам потрібен для суду.

Оля сіла за стіл, її серце шалено калатало. Вона подивилася на фотографію Ірини та Тані, яка стояла на столі. Це була не просто гра, це була боротьба за їхню дружбу.

Опівночі, коли Тернопіль занурився у глибокий сон, до будівлі фонду під'їхав чорний автомобіль. Вийшли двоє людей у масках — не професійні найманці, а місцеві "виконавці", найняті за великі гроші.

Вони легко подолали прості офісні двері. Оля сиділа за столом, ніби заснула.

— Підйом, красуне, — прохрипів один із них.

Оля підняла голову, граючи роль переляканої жінки. — Хто ви такі? Що вам потрібно?

— Документи, які ти тримаєш для своєї подружки-адвокатеси, — сказав другий, показуючи на сейф. — Не випробовуй наше терпіння.

Оля тремтячи відчинила сейф. Вони вихопили фальшиву теку. У той момент, коли папка опинилася в їхніх руках, спрацювала прихована камера Максима, фіксуючи акт викрадення.

— А тепер... — сказав перший, і в його очах з'явилася жорстокість. — Ми передамо привіт від пана Коваля.

Він підняв руку, але не встиг завдати удару. Офіс наповнився яскравим світлом, а зі стін пролунав різкий звук сирени.

Максим та Сергій, які чекали в сусідній будівлі, діяли миттєво. Нападників захопили на місці злочину, з фальшивими документами в руках.

Сергій підбіг до Олі. Вона була бліда, але ціла. — Ти неймовірна, Олю. Просто неймовірна.

— Все заради перемоги, — прошепотіла вона. — А головне... Коваль отримає те, що хотів.

Коваль, який чекав на дзвінок із підтвердженням успішної операції, нарешті його отримав. Його помічник, не знаючи про провал, лише повідомив: "Документи у нас. Справа завершена".

Олег Коваль відчув тріумф. Він нарешті отримав "зброю", яка знищить Макаренка. Він не знав, що тепер, маючи "викрадені" докази, він сам став обвинуваченим у міжнародній юридичній грі, майстерно спланованій Іриною Власенко.

Наступний крок — юридична війна на міжнародному рівні. А Таня? Її доля тепер була в руках Ірини.