Глава 49

Перші відлуння їхньої рішучості надійшли менш ніж за добу. Напад на Ірину не лише мобілізував родину Макаренків-Власенко, але й запустив цілу низку подій у європейській фінансовій системі.

Олег Коваль звик до брудної гри на місцевому рівні, де його вплив і гроші завжди давали йому перевагу. Але дзвінок від його німецьких партнерів, що пролунав о сьомій ранку, змусив його спітніти.

— Аудит, Herr Koval! Незалежний аудит! — кричав у слухавку менеджер із Франкфурта. — Вашу компанію Global Transit Solutions заблоковано в тендері на румунську електростанцію. Подали запит щодо підозрілих операцій! Якийсь приватний запит від берлінської фірми, яка представляє інтереси "постраждалої сторони". Це що за чортівня?!

Коваль відкинув телефон. Він не очікував, що Ірина Власенко, його «слабка ланка», так швидко використає свої міжнародні зв'язки. Він думав, що натяк на її минуле виведе її з гри, а натомість отримав удар у свій найчутливіший бік — фінансову репутацію в Європі. Втрата румунського тендеру була не просто фінансовою втратою, це був удар по його марнославству та довірі міжнародних інвесторів.

— Макаренко... — прохрипів він, стискаючи кулаки. — Ти думав, я зупинюся? Ти ще не знаєш, що таке справжня ціна бізнесу.

Тим часом у Тернополі приватний детектив Максим просувався у своєму розслідуванні. Він працював тихо і швидко, просіюючи фінансові дані, надані Сергієм. Слід, що вів до офшорних переказів та компаній-одноденок, виявився холоднішим, ніж очікувалося.

— Схоже, колишній фінансовий директор, якого переманив Коваль, діє обережно. Але я знайшов дещо інше, Сергію, — сказав Максим, показуючи на екран ноутбука. — Це логістична програма. Це внутрішній чат-бот для обміну інформацією між відділами. За три тижні до зриву твоїх контрактів, хтось несанкціоновано отримував доступ до детальних графіків поставок.

— Хто? — запитав Сергій, нахиляючись над столом.

— Не можу ідентифікувати IP, це внутрішня мережа, — відповів Максим. — Але я можу звузити коло. Доступ був наданий лише трьом особам у відділі логістики, які не повинні були мати до нього доступу: менеджер Анна, її помічник Віктор і... Таня.

Серце Сергія пропустило удар. Таня? Його давня, вірна подруга Ірини, яка щойно була на їхній "воєнній раді"?

— Таня? Це неможливо! — вигукнув він. — Вона з Ірою з університету! Вона тільки-но допомагала нам планувати PR-захист!

— Я знаю, Сергію. Це найгірший варіант, — Максим подивився на нього із співчуттям. — Але вона має доступ до відділу логістики через старі зв'язки. І вона єдина з цих трьох, хто мав і мотив (невеликі фінансові проблеми, які я знайшов) і повний доступ до Ірини. Згадай, Таня була тією, хто завжди знав про їхні плани до того, як вони були оголошені.

Сергій відчув, як холодна підозра обпікає його. Зрада найближчого друга — це було гірше, ніж будь-яка бізнес-атака. Це був удар у спину Ірині.

Сергій вийшов із кабінету детектива з важким серцем. Він знайшов Ірину, яка складала чергові юридичні документи, її обличчя було зосередженим і рішучим.

— Кохана, Франкфурт спрацював, — сказав Сергій. — Коваль у паніці. Але у нас є проблема. Дуже особиста проблема.

Ірина підвела голову. Побачивши вираз обличчя Сергія, вона зрозуміла — мова йшла про щось набагато болючіше, ніж бізнес.

— Хто? — тихо запитала вона, її голос був напруженим.

— Максим знайшов сліди "щура". Це Таня.

На мить Ірина заціпеніла. Її найвірніша подруга, її опора, її спільниця... Ні. "Татуювання на серці" Ірини знову нагадало про біль, але цього разу це була не зрада коханого, а зрада дружби. Її погляд став не просто холодним, а крижаним.

— Ми використаємо це, — промовила Ірина, її голос був незвично рівним. — Ми не будемо її викривати одразу. Ми використаємо її, щоб дати Ковалю неправильну інформацію. Таня думає, що вона його інсайдер. Нехай вона приведе нас до нього. Ми дамо їй шанс на помилку.

Сергій обійняв її. Вони були готові до наступного, найважчого етапу. Боротьба з Ковалем перетворилася на полювання на внутрішнього ворога.