Глава 48

Спокійне сімейне щастя, яке Сергій та Ірина так довго і болісно будували, було розбите, мов крихке скло. Це сталося несподівано, всього через два дні після того, як вони відсвяткували перемогу з новим спонсором. Напад на Ірину став не просто попередженням, а оголошенням війни.

Олег Коваль показав, що не гребує жодними методами, і що на кону стоїть не лише бізнес, а й життя їхньої родини. У ту ніч, коли Ірина повернулася додому, Сергій не просто обійняв її — він перетворився на захисника, готового до бою.

— Я не дозволю йому зашкодити тобі, кохана. Ні тобі, ні Максиму, ні Софії, — Сергій тримав її міцно, його голос був хрипким від стримуваної люті. — Я найму найкращу охорону, і ти не зробиш кроку сама.

Ірина, попри страх, відчула приплив гніву, який витіснив слабкість. Її "татуювання на серці" знову запекло, але тепер це був біль боротьби, а не зради. Вона відсторонилася, і її погляд, погляд блискучого міжнародного адвоката, був холодним і рішучим.

— Охорона — добре. Але ми не будемо лише захищатися, Сергію. Ми атакуємо, — промовила вона. — Я знаю, як будувати справи. Я знайду юридичну зачіпку, яка зруйнує його імперію. Ми змусимо його заплатити за кожен зірваний контракт, за кожен наклеп і, найголовніше, за те, що він посмів торкнутися нашої сім'ї.

Наступного дня Сергій скликав "воєнну раду" у своєму кабінеті. Зібралися Ірина, Таня й Оля, а також Максим, приватний детектив. Атмосфера була напруженою.

— Коваль — не Каріна, — почав Сергій, його голос був твердим. — Він хитрий, впливовий і має гроші. Він веде війну на кількох фронтах: бізнес, репутація, а тепер і особиста безпека.

Ірина розклала на столі схему, яку поспішно намалювала вночі. — Ми вдаримо у відповідь там, де він найменше чекає. Юридично і публічно.

Юридичний Фронт (Ірина): «Я розпочну підготовку позову за ділову дифамацію та незаконне втручання в договірні відносини. Ми не просто спростуємо його брехню — ми пред'явимо багатомільйонний позов. Я впевнена, що його атаки залишили юридичні сліди».

Розвідувальний Фронт (Максим): «Мені потрібен повний доступ до всіх фінансових транзакцій і комунікацій зірваних угод. Я піду по ланцюжку. Знайду інсайдера, який зливає йому інформацію. Коваль завжди має "щура" у компанії конкурентів».

PR-Фронт (Оля та Таня): «Ми почнемо контратаку в медіа, — сказала Оля. — Якщо він атакує нас брудом, ми відповімо правдою та прозорістю. Ми покажемо нашу благодійну діяльність, нашу сім'ю. Ми створимо образ незламної родини, а його виставимо наклепником». Таня додала: «Ірино, я знаю його слабкості — марнославство. Ми маємо змусити його діяти емоційно, щоб він допустив помилку».

Сергій дивився на них. Його друзі, його дружина. Це була не просто боротьба за бізнес. Це була боротьба за їхнє спільне життя.

— Добре, — сказав Сергій, підводячись. — Ми починаємо. Пам’ятайте, він хоче нас розділити. Наша сила — у нашій єдності.

Протягом наступного тижня Сергій та Ірина занурилися в роботу. Сергій, разом з детективом Максимом, виявив дивні перекази коштів на офшорні рахунки, пов'язані з компаніями-одноденками. Ці компанії були задіяні в останніх зірваних контрактах. Слід вів до одного з колишніх фінансових директорів Сергія, якого Коваль переманив кілька років тому.

Тим часом Ірина, проаналізувавши сфабриковані статті, виявила, що всі вони використовують одне й те саме джерело інформації та юридично неграмотні формулювання, що вказувало на поспішну роботу. Її першим юридичним кроком стало публічне звернення, де вона вимагала від усіх ЗМІ офіційних вибачень та спростувань, погрожуючи судовими позовами.

Вона знала, що цей юридичний тиск виведе Коваля з рівноваги. Його мета була — тихо знищити. Публічність і ризик багатомільйонного позову — це останнє, що йому було потрібне.

Як і передбачала Ірина, Коваль відреагував агресивно. Він не звик до такого опору. Його наступний крок був низьким і підлим:

Наступного дня у місті з'явилися анонімні листівки, в яких натякалося на "темне минуле" Ірини — її втечу до Берліна, "зникнення" таємної дитини та "сумнівну" кар'єру за кордоном. Це був удар нижче пояса, що мав на меті зруйнувати її репутацію як матері та дружини. Коваль намагався використовувати їхній старий біль як зброю.

Ірина подивилася на листівку, і вперше за багато років її охопив той самий холодний страх, що й після зради Каріни. Сергій, побачивши це, міцно обійняв її, дивлячись на ворога не лише як на бізнесмена, але і як на людину, що посягнула на його родину.

— Вони нічого не розуміють. Вони думають, що це наша слабкість, — прошепотіла Ірина, підводячи голову. — Але це наше татуювання. Наша сила. Це історія нашої боротьби.

Сергій поцілував її. — Тоді ми покажемо їм, як бореться сім'я. Ірино, настав час задіяти твої контакти в міжнародному праві. Якщо він грає в брудні ігри тут, ми знайдемо його брудні ігри там.

Сергій кивнув, його погляд став сталевим. Він згадав про одну з останніх великих міжнародних угод Коваля, пов'язану з імпортом технологій.

— Досить погроз, — сказав він. — Максиме, негайно зв’яжись із моїми старими партнерами у Франкфурті. Знайди всю інформацію про компанію Коваля Global Transit Solutions та її участь у тендері на будівництво сонячної електростанції в Румунії.

Ірина, відчувши спільний намір, взяла слухавку. Вона зателефонувала до свого колишнього керівника в Берлінській юридичній фірмі, використовуючи кодове слово, відоме лише їм двом.