Глава 44

П'ять років. П'ять років минуло з тієї фатальної ночі, коли світ Ірини Власенко знову розлетівся на друзки. Вона покинула Тернопіль, залишивши позаду розбиті обіцянки, зраду та чоловіка, який, як їй здавалося, вдруге розтоптав її серце. Її "татуювання на серці" знову кровоточило, але цього разу вона не дозволила собі зламатися. Вона мала заради кого жити.

Ірина оселилася в Берліні, де почала нове життя. Вона з головою занурилася в навчання та роботу, використовуючи свій біль як паливо для неймовірного кар'єрного зростання. Її гострий розум, незламна воля та досвід пережитого пекла зробили її блискучим адвокатом. Вона спеціалізувалася на міжнародному праві, захищаючи права жінок та дітей, ставши відомою завдяки своїм бездоганним перемогам у найскладніших справах. Її фірма, з офісами у кількох європейських столицях, була втіленням її успіху та незалежності. Вона була сильною, незалежною, безкомпромісною. Її зовнішність – бездоганний стиль, холодний, але проникливий погляд і усмішка, що рідко торкалася очей, – говорила про її сталевий характер.

Її син, Максим, був її головною радістю і рушійною силою. Він був копією Сергія – ті ж сині очі, та сама чарівна усмішка, — і це іноді боляче стискало її серце. Але Ірина заборонила собі думати про батька Максима. Вона виховувала сина сама, даруючи йому всю свою любов і силу, оберігаючи його від будь-якого болю. Вона ніколи не розповідала йому про батька, створюючи для нього світ, де вони були лише вдвох.

Сергій Олександрович Макаренко був спустошений. Втрата Ірини та їхньої дитини, про яку він дізнався вже після її зникнення, розірвала його на шматки. Він пам'ятав лише уривки тієї фатальної ночі: занадто багато алкоголю, туман у голові, незнайоме обличчя жінки, яка виявилася найнятою Каріною актрисою. Він розумів, що це була ідеально спланована пастка. Його спроби довести свою невинність Ірині були марними. Вона зникла, не залишивши сліду, забравши з собою його серце та їхнього сина.

Він докоряв собі за свою слабкість, за те, що піддався на провокацію. Його компанія переживала важкі часи після скандалу, але він не зважав на це. Усі його думки були про Ірину та їхнього сина. Він найняв найкращих приватних детективів, об'їздив усю країну, а потім і Європу, шукаючи їх. Він розшукав ту жінку, яка була з ним у номері, і, використовуючи свої зв'язки, отримав її свідчення про те, що її найняла Каріна для організації "компромату". Він зібрав усі докази, які могли б підтвердити його невинність.

Три роки тому, Париж, дощовий вечір

Сергій сидів у своєму готельному номері, дивлячись на фотографію Ірини, яку він знайшов у старому альбомі. Її усмішка, її очі, сповнені світла, — усе це розривало його душу. Він згадував, як вони мріяли про сім'ю, про дітей. Він пам'ятав, як вона сказала йому, що вагітна. І як він знову все зруйнував.

Він згадав, як Максим, його детектив, знайшов інформацію про народження сина. Хлопчик. Його син. Він бачив його фотографії, зроблені здалеку, і його серце стискалося від болю і туги. Максим був копією його самого, але з очима Ірини. Сергій відчував, як його "татуювання на серці" кровоточить від розлуки та провини. Він був готовий на все, аби лише знайти їх, пояснити правду і випросити прощення.

Сергій продовжував шукати, не втрачаючи надії, навіть коли весь світ, здавалося, відвернувся від нього. Він вірив, що рано чи пізно їхні шляхи знову перетнуться. Його бізнес, хоч і постраждав, але завдяки його незламній волі та підтримці вірних співробітників, поступово відновлювався. Він перетворив свою компанію на міжнародну корпорацію, що спеціалізувалася на інноваційних технологіях, але його головною метою залишався пошук Ірини та сина.

Доля, як завжди, мала свої плани. Міжнародна юридична конференція в Берліні, присвячена захисту прав дітей, стала місцем, де їхні шляхи мали знову перетнутися. Ірина Власенко була одним із ключових спікерів, її ім'я було на слуху у всій юридичній спільноті. Сергій, дізнавшись про її участь, одразу ж вирішив бути там. Він знав, що це його шанс.

Він сидів у залі, спостерігаючи, як Ірина піднімається на трибуну. Вона була ще красивішою, ніж він пам'ятав. Її голос звучав впевнено, її слова були переконливими. Вона була втіленням сили та незалежності. Він відчував, як його серце шалено калатає.

Коли Ірина завершила свою промову, зал вибухнув оплесками. Вона спустилася зі сцени, і її погляд ковзнув по першому ряду, де сидів він. Їхні очі зустрілися. На мить світ навколо зупинився. Її обличчя спотворилося від шоку, а в його очах читалося благання.

Він підвівся, його ноги були ватяними. Він зробив крок до неї. Ірина стояла, як укопана, її погляд був прикутий до нього. Вона бачила його, того самого чоловіка, який знову зруйнував її життя, але водночас і того, хто був батьком її сина.

— Ірино, — прошепотів він, його голос був ледь чутним.

Вона не відповіла. Її серце розривалося між минулим болем і нестерпним усвідомленням того, що він знову тут. І що тепер вона не одна. Поруч з нею стояв маленький хлопчик, який міцно тримав її за руку. Син. Їхній син.

Сергій побачив Максима. Його очі розширилися від подиву, а потім наповнилися сльозами. Він дивився на хлопчика, який був його копією, і розумів, що його пошуки нарешті завершилися. Але тепер йому потрібно було боротися не лише за Ірину, а й за їхнього сина.