Глава 40

Після благодійного балу, який, попри підступну атаку Каріни, завершився тріумфом, Ірина Власенко та Сергій Макаренко відчули, що їхні стосунки перейшли на новий рівень. Їхня спільна перемога над публічним наклепом зміцнила довіру, що повільно, але впевнено будувалася між ними. Проте, вони обоє розуміли, що це лише тимчасове затишшя перед новим штормом. "Татуювання на серці" знову давало про себе знати, нагадуючи, що минуле ніколи не відпускає просто так.

Офіс, здавалося, ще гудів від обговорень подій на балу. Більшість співробітників відкрито підтримували Сергія та Ірину, вражені їхньою чесністю та рішучістю. Каріна ж, навпаки, стала об'єктом пліток та осуду. Її відчайдушні спроби дискредитувати Сергія призвели до зворотного ефекту.

Проте, Каріна не збиралася здаватися. Вона була засліплена люттю і спрагою помсти.

Зима 2008, Тернопіль, Корпоративна Вечірка

Молода Каріна, тоді ще нова співробітниця в компанії батька Сергія, спостерігала за ним з обожнюванням. Він був у центрі уваги, його усмішка була чарівною, а його амбіції — безмежними. Вона бачила, як він обертається, щоб знайти Ірину в натовпі, як його очі сяють, коли він дивиться на неї. Каріна відчувала гострий укол ревнощів. Вона завжди вважала, що саме вона, така ж амбітна і цілеспрямована, ідеально підходить йому. Вона пам'ятала, як тоді вона намагалася привернути його увагу, але його погляд завжди повертався до Ірини. І тоді вона дала собі клятву: якщо Сергій не буде її, то він не буде нічиїм.

Цей спогад, як і багато інших, тепер визначав дії Каріни. Вона вважала Ірину своєю суперницею не лише за Сергія, а й за місце в його житті, за визнання.

Через кілька днів після балу, Сергій отримав анонімний дзвінок. Голос на тому кінці дроту повідомив, що Каріна планує подати до суду на компанію, звинувачуючи її в нецільовому використанні благодійних коштів та шахрайстві, спираючись на сфабриковані докази, які, за чутками, їй допомагав готувати один з колишніх, звільнених співробітників, ображений на Сергія. Це був її останній і найвідчайдушніший крок.

Сергій одразу ж розповів про це Ірині. Вона поблідла. Судовий позов міг завдати непоправної шкоди репутації компанії та фонду, навіть якщо він буде безпідставним.

— Вона не зупиниться ні перед чим, — тихо сказала Ірина. — Це дуже серйозно.

— Я знаю, — відповів Сергій, стискаючи її руку. — Але ми готові. У нас є всі докази нашої чесності. Головне – діяти на випередження.

Вони почали активно готуватися до судового процесу. Залучили найкращих юристів, зібрали всі необхідні документи, перевірили кожну транзакцію фонду. Цей спільний виклик ще більше зблизив їх. Вони працювали пліч-о-пліч, підтримуючи одне одного, їхній зв'язок ставав нерозривним.

Літо 2007, Київ, Ботанічний Сад

Ірина і Сергій сиділи на траві, милуючись квітучими трояндами. Він обіймав її, а вона розповідала про свої мрії створити великий соціальний проект, який би допомагав людям. Сергій слухав її з захопленням.

— Ти така… світла, Ірино, — прошепотів він. — Я хочу допомагати тобі втілювати твої мрії. Бути частиною твого світу. Я вірю в тебе. Ти здатна змінити світ.

Її тоді переповнювало щастя. Вона вірила, що він буде поруч завжди, що їхні мрії стануть спільними.

Ці спогади, що пропливали в її свідомості, тепер набували нового сенсу. Тоді він обіцяв допомагати, а потім зник. А зараз він був тут, поряд, захищаючи її та їхню спільну справу. Це було доказом його змін, доказом того, що він дійсно став іншим. Її "татуювання на серці" поступово переставало бути лише символом болю, перетворюючись на знак відродження та віри.

Судовий процес тривав кілька тижнів. Це був виснажливий період. Каріна з'являлася в суді з самовпевненим виглядом, але її аргументи розбивалися об неспростовні докази, надані Сергієм та Іриною. Їхні юристи блискуче спростовували всі звинувачення, демонструючи повну прозорість діяльності компанії та фонду.

На одному з останніх засідань Каріна, побачивши, що програє, не витримала. Вона зірвалася, почавши кричати в бік Сергія та Ірини, звинувачуючи їх у змові. Її виступ був істеричним і нелогічним, що остаточно дискредитувало її в очах суддів та присутніх журналістів.

Суд виніс рішення на користь компанії Сергія, повністю відхиливши позов Каріни. Більше того, Каріну було зобов'язано виплатити компанії значну компенсацію за судові витрати та завдану шкоду репутації. Це була їхня спільна перемога.

Коли вони вийшли із зали суду, журналісти оточили їх. Сергій міцно тримав Ірину за руку.

— Ми завжди вірили в справедливість, — сказав Сергій, дивлячись на Ірину. — І правда завжди перемагає. Наша компанія продовжуватиме свою роботу, а благодійний фонд – свою місію.

Ірина поруч з ним відчувала себе впевнено. Вона дивилася на Сергія, на його спокійний, рішучий погляд, і розуміла, що всі їхні випробування були не даремними. "Татуювання на серці", що колись було символом нестерпного болю, тепер стало нагадуванням про силу прощення, про здатність долати труднощі та будувати нове, щасливе майбутнє. Їхня спільна перемога була не просто завершенням судового процесу, а й початком нового розділу в їхньому житті – розділу, де довіра і кохання перемагали всі перешкоди.