Глава 39

Успіх благодійного балу, попри підлу провокацію, був беззаперечним. Зібрані кошти перевищили всі очікування, а рішуча відповідь Сергія Олександровича на спробу Каріни дискредитувати фонд та Ірину Власенко лише зміцнила його репутацію в очах суспільства. Проте, для Ірини та Сергія цей вечір став не лише тріумфом, а й суворим випробуванням, що показало: тінь минулого не зникне так просто.

Після балу Сергій особисто відвіз Ірину додому. Атмосфера в машині була напруженою. Її все ще тремтіло від шоку, але більше від усвідомлення, наскільки далеко зайшла Каріна у своїй помсті. Сергій тримав її за руку, його дотик був заспокійливим.

— Вона не зупиниться, — тихо сказала Ірина, дивлячись у вікно на нічні вогні Тернополя. — Вона занадто розлючена.

— Я знаю, — відповів Сергій. — І я готовий до цього. Ми не дозволимо їй зруйнувати те, що ми будуємо.

Він провів її до квартири. Мурчик, кошеня, одразу ж кинувся до Ірини, муркочучи і тручись об її ноги, немов відчуваючи її тривогу. Його присутність завжди приносила Ірині затишок. Сергій сидів поруч, спостерігаючи, як Ірина гладить тваринку.

— Я хочу, щоб ти знала, що я з тобою, — сказав він, його голос був сповнений рішучості. — Через все. Ти більше не будеш сама.

Його слова були бальзамом для її душі. Вона повірила йому. Її "татуювання на серці" все ще нагадувало про біль, але тепер воно також символізувало їхню спільну силу та витривалість.

Каріна не змусила себе довго чекати. Вже наступного дня в інтернеті з'явилася серія анонімних статей та дописів у соціальних мережах, що поширювали відео з балу. Вони були доповнені новими "фактами" з минулого Сергія, викривленою інформацією про Лілію та натяками на його нечесні бізнес-схеми. Метою було одне – зруйнувати його репутацію та відвернути партнерів від компанії.

Це була справжня інформаційна війна, ініційована Каріною. Вона використовувала всі доступні їй ресурси та зв'язки, щоб завдати максимальної шкоди. Деякі партнери компанії, стурбовані негативною кампанією, почали вимагати пояснень. Акції компанії дещо впали.

Сергій діяв швидко і рішуче. Він зібрав прес-конференцію, де відкрито розповів про своє минуле, про історію Лілії, про свої помилки та щире каяття. Він надав документи, що підтверджували законність його бізнесу та прозорість благодійного фонду. Він не виправдовувався, а просто говорив правду, підкреслюючи свою готовність відповідати за свої вчинки.

На цій прес-конференції поряд із ним стояла Ірина. Її присутність була потужним символом підтримки та довіри. Вона говорила про важливість благодійності, про свою особисту участь у проекті та про те, наскільки Сергій відданий цій справі. Її слова були щирими і зворушливими, вони торкнулися сердець багатьох людей.

— Я знаю Сергія Олександровича не один рік, — сказала Ірина, дивлячись прямо в камери. — І я бачила, як він змінювався. Його щире бажання допомагати, його відданість нашим дітям – це не вигадка. Це його справжня сутність. І жодна брудна кампанія не зможе це змінити.

Її слова викликали хвилю довіри. Громадськість, здебільшого, повірила їм. Адже люди бачили реальні результати роботи фонду, реальну допомогу, яку отримували діти. Підтримка, яку вони демонстрували одне одному, була наочним доказом їхніх щирих стосунків.

Каріна, бачачи, що її атаки не приносять бажаного результату, ставала все більш відчайдушною. Вона почала розпускати особисті плітки про Ірину, натякаючи на їхній роман ще до її "одужання" та звинувачуючи Ірину в меркантильності. Ці чутки були дрібними і підлими, але вони боляче ранили.

Сергій не дозволяв цим чуткам дійти до Ірини. Він оточив її такою турботою і підтримкою, що вона відчувала себе захищеною. Він був її опорою, її кам'яною стіною. Вечорами вони довго розмовляли, і Сергій знову і знову заспокоював її, нагадуючи, що головне – це їхні почуття та їхня правда.

— Не звертай уваги, кохана, — говорив він, ніжно обіймаючи її. — Її злість – це її проблема, а не наша. Ми знаємо правду. І це головне.

Його слова, його дотики, його постійна присутність зміцнювали їхній зв'язок з кожним днем. Ірина розуміла, що татуювання на її серці, яке колись було лише символом болю, тепер стало також символом незламної любові та сили, що перемагає будь-які перешкоди. Вона більше не сумнівалася в ньому. Вона довіряла йому повністю, і це відчуття було неймовірним.

Життя компанії поступово стабілізувалося. Партнери, переконавшись у щирості Сергія та прозорості його діяльності, відновили співпрацю. Благодійний фонд продовжував працювати, отримуючи ще більшу підтримку від суспільства. Сергій та Ірина разом планували нові проекти, мріяли про майбутнє, яке тепер здавалося світлим і повним можливостей.

Проте, вони розуміли, що Каріна не зникне просто так. Її помста була настільки глибокою, що вона могла вдатися до будь-яких, навіть найвідчайдушніших кроків. Але тепер вони були готові до цього. Разом.