Глава 20

                                                                        20 глава

    Сонячний суботній ранок. Ріку — 13.

    У вітальні лунав глухий бум-бум — Рік гатив по боксерській груші, яку Девід прикріпив на стіну ще два роки тому. Хлопець уже підріс, став високим, з темним хвилястим волоссям і очима як у мами — серйозними, уважними. Його рухи були впевненими, точними, але він був ще дитиною, хоч і намагався здаватися дорослим.

— Ріку! Ти ще довго будеш її лупити? — крикнула Олівія з кухні, притримуючи живіт.

— Ще п'ять хвилин! — буркнув він, не обертаючись.

    Девід засміявся, заходячи в кімнату з чашкою чаю в руці.

— Він же готується до спарингу. Чоловіча справа, — підморгнув дружині.

    Олівія закотила очі, але посміхнулась. Її обличчя світилось — живіт уже був помітний, але він не заважав  їй ходити. Маленька дівчинка всередині була запланованою, бажаною, і ця вагітність стала для них усіх новим етапом.

    Увечері, коли Рік нарешті зняв рукавички, прийняв душ і вийшов до вечері, він сів навпроти мами й поглянув на живіт.

— Вона буде як я?

— Сподіваюся, не така вперта, — пожартувала Олівія. — Але якщо буде схожа на тебе…, — додала вона, — то вона буде хороброю, справедливою і з добрим серцем. А ще, певно, битиме всіх у школі, — усміхнулася, поклавши руку йому на плечі.

      Рік злегка зніяковів, але було видно, як він гордиться. Йому подобалася думка, що він стане старшим братом. Він уже почав шукати відео, як правильно тримати немовлят і змінювати підгузки.

— Тато, а вона точно буде дівчинкою? — спитав він, коли Девід повернувся до столу.

— УЗД не бреше. Готуйся до життя з маленькою принцесою.

— Принцесою, — сказала Олівія, — але з характером.

    Рік поглянув на маму — на її округлий живіт, змучені, але щасливі очі, і вперше зрозумів: життя змінюється знову. Але цього разу — не страшно. Він вже був частиною цієї історії. І тепер — буде частиною нової.

— Ну що, — сказав він серйозно. — Я буду кращим братом, ніж тато — татом.

— Ей! — вигукнув Девід, а Олівія вибухнула сміхом.

      Вони сиділи за столом, як завжди — разом. І це “разом” було найважливішим.