Глава 11

                                                          11 глава

    Тихе сонячне містечко ще не зовсім прокинулося. Птахи щебетали, ранковий туман стелився вузькими вуличками.

      Олівія стояла біля машини з валізою. Поруч — Ксюша в сонцезахисних окулярах і Девід, який щось перевіряв у навігаторі.

— То ми реально це робимо? Бразилія? — запитала Ксюша, позіхаючи.

— Ми вже це зробили, Ксю. Просто залишилося сісти в літак.

      Аеропорт був величезний, із мармуровою підлогою, скляними стінами й безкінечними чергами. У гучномовці звучали оголошення на кількох мовах. Олівія стояла у черзі на паспортний контроль, стискаючи квитки. Її обличчя було серйозне. Поруч був Девід, який мовчки тримав її плече, Ксюша фотографувала все навколо.                                                                           
 

      Пошепки до себе, Олівія мовила:

— Ну що, Бразиліє, чекай…

      Усередині літака було напівтемно, світло приглушене. Хтось з пасажирів спав, а хтось дивився фільм.

      Олівія сиділа біля вікна, дивилася на хмари. Девід — поруч, задрімав. Ксюша слухала музику. За вікном була ніч, безкрайні хмари складалися в якихось істот, літак летів над Атлантикою.

— Я лечу відпочити і побути зі своїми близькими, — думала Олівія.

    Гарячий вітер вдарив в обличчя, як тільки двері літака відчинилися. Аеропорт у Порт-Сан-Фернандо — відкритий, гучний, сповнений кольорів. Одразу стало чути музику, крики, сміх. Повітря пахло фруктами, прянощами і морем.

    Олівія вийшла першою. Зупинилася на верхній сходинці трапу, подивилася вгору. Сонце сліпило очі, але вона не відводила погляду.

— Ми тут. І все починається, — прошепотіла дівчина.

    Тим часом, десь далеко, в іншому часовому поясі… Сем.

     Його день був звичайним: зустрічі, офіс, папер, угоди. По вечорах — вечірки. Він сміявся, жартував, фліртував з іншими. Але коли залишався сам, сідав в машині, запускав двигун і просто сидів. Дивився на телефон. Увімкнена фотографія — Олівія, зроблена десь на кухні, де вона сміялася, не знаючи, що її знімають.

    Він видихнув.

–– Що ж ти зараз робиш, Лів…