Глава 10

                                                              10 глава

  Вони зустрілися в старому сквері за містечком. День був спекотний, повітря важке, мов перед бурею. Олівія сіла поруч на лавку, виглядала спокійною, але очі палали рішучістю.

— Я все продумала, Девіде. Мені залишилось трохи часу. Я скажу всім, що поїду з подругою на море. На прикриття візьму Ксюшу. Вони повірять. У нас бронь на готель, навіть фейкові квитки є. А натомість… поїдемо ми. В Бразилію. Я дістала документи через знайомих.

    Девід мовчав, тільки злегка хитнув головою.

— Ти впевнена?

— Вперше за місяць. Я хочу бути з тобою.

    Він простягнув руку, і вона взяла її — тепер уже без страху.

    Наступного вечора, Олівія стояла біля кухонного вікна, тримала чашку з чаєм. Сем сидів на дивані, втомлено гортав щось у телефоні. Вона набиралася сміливості.

— Семе, — сказала Олівія стримано, але з внутрішньою тривогою. На фоні грав якийсь бойовик. — Я… хочу поїхати на море. На кілька днів. З Ксюшою.

    Сем зреагував не одразу. Закрив телефон, поклав його біля себе. Підняв погляд.

— На море?

    Олівія кивнула, опускаючи очі.

— Так. Просто змінити обстановку. Трішки відпочити.. подумати.

    Сем мовчав кілька секунд. Пильно дивлячись на неї. Його голос тихий, але точний.

— Це справді море?

      Олівія мовчала. На мить завмерла. Потім відповіла ледь чутно:

— Не зовсім.

      Сем підійшов ближче. Він уже все зрозумів. Але не запитував нічого більше. Просто кивнув.

— Добре. Їдь. Я тебе не тримаю. Я хочу, аби ти мені довіряла.

— Дякую, — ледь стримуючи емоції, відповіла та.

— Тільки пообіцяй, що будеш обережна. Я знаю, ти їдеш не просто відпочити.
    Вона обійняла його. Так по-теплому, що Сема це трохи шокувало, але у відповідь міцніше обійняв.