ГЛАВА 19

ЄГОР

Олександра, Саша, Сашуля…

Коли ти нарешті залишиш мене в спокої? Невже мало на твоєму шляху охочих забратися тобі між ніжки і  добросовісно пригнути в зручненьке крісло в мерії? Протекція татуся – стрімкий старт для будь-якої кар’єри.

Я нервовий. Дуже нервовий. Вдома мене очікує неземна фурія, якій доведеться сьогодні гарненько так пообщипувати пір’ячко, щоб  повернула ключі від моєї квартири. Це ж треба! Додумалася зробити дублікат, поки я, нічого не підозрюючи, мирно спав після божевілля,  яке зі мною творила  в ліжку.

Нічого приховувати, нам було разом добре, дуже добре. Але ці розмови про одруження, настирливі такі розмови, навіть сильного духом чоловіка змусять бігти не озираючись, не то,  що мене – затятого холостяка. Мені здавалось, після благодійного вечора у філармонії ми розставили всі крапки над «і», прийнявши рішення, розійтися як цивілізовані дорослі люди. Натомість, знову дзвінок, і знову я не відповідаю, і знову  мені відомо, де причаїлась хитра дівчинка.

З Вікторією я попрощався сухо, можна сказати – капітулював з її дому зі швидкістю світла. Сподіваюсь, дівчина не помітила фото Мазур, коли та телефонувала. Це було б нечесно стосовно неї, хоча жодних приводів для серйозних відносин Вікторія мені не давала. Навпаки, це я хилюсь не в тому напрямку.

 В глибині душі  дякував Олександрі за дзвінок, бо відірватися від однокласниці стає все важче. Мене наче магнітом тягне до тих солоденьких, пристрасних  губенят. А як  вона смішно виглядає з милими ямочками, коли розпливається в посмішці!

Колишня подружка (принаймні вражаю її такаю) знову дає  знати про себе. Тільки цього разу повідомлення – фото, на якому вона красується в красивій мереживній білизні на моєму ліжку.  Сексуальна така…

Мимоволі ковтаю ком і прикликаю розум  опам’ятатись, якщо вирішив твердо порвати з дівчиною. Дам зараз задню – наспаний крок буде весіллям, а одружуватись з Олександрою тільки тому, що у неї апетитна попка і тато мер, не хочу. Все-таки я прихильник сімейних цінностей: стану на весільний рушник  лише з коханою жінкою.  Вірніше підмітити – вже раз планував стати. Не судилось. Серце страждальне щемить, нагадуючи невимовний біль розчарування. Обрали не мене…

Врешті заходжу у квартиру і мені підсвідомо починає не подобатися ситуація. Музика грає занадто голосно, але шумні баси не можуть заглушити несамовиті крики мого кота, які долітають із ванної кімнати. От стерва, таки закрила Боніфація в чотирьох стінах. Недаремне Боня з першої зустрічі  не злюбив мою чергову пасію, їхня ненависть згодом виявилася взаємною.

Першим ділом випускаю рудого чотириногого друга, далі вимикаю дурнувату пісню  якогось татуйованого репера і аж тоді добираюсь до своєї спальні.  

Картинка ще та! Порочна діва у всій красі.

-Я так скучила, мій хороший, - вгледівши мою персону, Олександра млосно вигинається на атласній постелі, і мружить звабливо очі, закликаючи кинути все і  чим по швидше взяти її.

На дівчині витончений білосніжний комплект, який максимально оголює бездоганні  принади, він вигідно підкреслює смуглу  шкіру, бронзового відтінку якій додає темно-синій колір ковдри. Кінчиками пальців Саша поволі торкається  своїх грудей, проводить  по животі і врешті ховає їх у трусики, прикриваючи від задоволення очі. А мене накриває хвиля обурення та огиди.

П’яна…

Легкодоступна…

Вульгарна…

-Ходи до мене, - розтягнуто шепче,-  мені так не вистачало твого дружка…

-Підводься! - гримаю на всю кімнату, підбираючи порожню пляшку з-під віскі, яка валяється на підлозі.

-О,  хтось хоче побавитись в домінанта, - Олександра перекручує на свій манір ситуацію. Схоже, випита доля алкоголю заважає їй адекватно думати.

-Сашо, тобі пора додому, - знаходжу її чорну сукню і кидаю на ліжко. – Тато буде хвилюватись за тебе.

У відповідь та заходиться божевільним сміхом.

-Я любий татусь знає, що  я у свого женишка сьогодні ночую. Він, до речі, тобі привіт передавав.

Дівчина перевертається на живіт та  четверень по постелі повзе в моєму напрямку.

-Не сердься, а будь хорошим хлопчиком, - її руки добираються до мого поясу  і вже розстібають  штани.

-Припини, - різко відштовхую знайому, від чого вона відлітає на протилежну сторону ліжка і ошелешено дивиться на здобич, котра надумала пручатися. – Одягайся, тебе водій зачекався.

Хвилину в кімнаті панує мертва тиша, яку, не втримавшись, першим порушую я:

-Віддай ключі  і давай розійдемось мирно. Ми ніколи не одружимось, бо не кохаємо один одного. У наших відносин немає майбутнього. І ми обоє це знаємо. Вистачить ламати комедію.

Важко видихнувши, відходжу до вікна. Розмова не з приємних і мені шкода, що все саме так.

-О, як ти гарно заговорив! – зривається на крик Олександра, врешті оговтавшись від почутого.  Я намагаюсь не дивитися  в її напрямку, але чую, як поспіхом вона одягається.

-Я нічого тобі не обіцяв, - намагаюсь говорити спокійно. Та Мазур починає заходити з іншої сторони,  її голос набирає улесливості та звабливої хрипоти.