5. Початок роботи. Або "оппа, мій кулон".

З понеділка Міка вирішила вийти на роботу, вона знала що тепер коли почне працювати то треба буде рано вставати і не бути ледащо.

Дівчина встала і зробивши ранкові процедури почала збиратися на роботу.

Світле волосся як завжди випрямила, нанесла легкий макіяж, і одягнувшись у легке червоне плаття до колін із коротким рукавом до ліктя, з прикрас одягнула лише маленькі сережки-перлинки, і одягнула Аквамариновий кулон капельку, взулась у червоні балетки в тон платтю.

Взявши білу маленьку сумочку, Мікаелла поглянула в дзеркало, і залишившись задоволеною своїм виглядом побігла у гараж.

Дівчина завела машину як та заглохла, Міка розгубилася і ще два рази спробувавши вирішила поки взяти таксі.

Вже в офісі Мікаелла зайшла в кабінет до Кирила Едуардовича щоб владнати деякі формальнощі та побігла на своє робоче місце.

Після чотирьох годин роботи дівчина пішла на обід, у маленьке офісне кафе.

— Чернецька, зайдеш до мене після обіду, треба дещо обговорити— догнав по дорозі дівчину бос  –що саме ви хотіли обговорити?– запитала Міка.

– завтра з ранку ми їдемо до Франції, але не надовго, там буде конференція на якій нам необхідно бути. Деталі в кабінеті!– сказав Кирило Едуардович, і пішов своєю дорогою.

Після обіду як і просив бос, дівчина вже сиділа в його кабінеті.

– і так, о дев'ятій ми вже маємо бути в аеропорту тож о восьмій щоб ти вже була готова, я заїду за тобою.

Брати з собою багато не треба, там погода зараз тепла, то ж береш легку одежу, а ще зо два ділових костюми чи плаття без різниці, також купальник, і сильно багато не набирай, ще радив би взяти спрей від комарів, бажано не поганий і дієвий.–

Кирило замовк, очікуючи її відповіді, як раптом ні і ні а все ж упав чоловічий погляд в декольте бісючої до гарячки Мікаелли, і тут він помітив кулон, кулон був Аквамариновий у вигляді капельки, в срібній оправі.

Колись такий йому передала мати перед смертю сказавши: – Кирило, синку, подаруєш його тій єдиній яка буде варта того щоб носити дорогу для мене річ.– спогади раптом нахлинули з головою, про маму, пожежу в офісі після якої мама потрапила до лікарні,  її слова, кулон, браслет для Максима щось на зразок кулону, і смерть мами.

І біль, біль, біль, один біль у грудях, і порожньо в душі.

– то що скажете Кирило Едуардович?–

–кулон, мій–

Наче не всобі вимовив ледве Кирило 

– Щшшчоо... Що? А.. ем... А що з ним не так?– дівчина збилась від такої різкої зміни теми. І подивилась на свій кулон,

– він мій, віддай кулон– очі боса впялися в кулон, міка злякалася, адже бос, був і справді наче не в собі. Дівчина швидко зняла кулон і сховала в бюзгалтер.

Туди Кір точно не полізе.

Подумала Міка.

– віддай кулон– хриплим голосом із якоюсь білью в очах сказав бос.

– чому я маю віддавати кулон?– викрикнула злякано і трохи зухвало Міка,

–Тому що це не твій кулон поверни його– розізлився Кирило. Міка відійшла вже до дверей, однак бос був швидший, і закривши двері на ключ, дістав його із замка і викинув у вікно. 

Ключ який він викинув був від його кімнати, однак ніхто того не знав, як і дівчина, а справжній він заховав в рукав.

– знаєш, я не буду з тобою сперечатися але давай ти заспокоїшся і все мені розповіси тоді і побачимо гаразд?– Запитала Міка

Кирилои Кивнув

Він дістав із рукава ключ і відкрив двері.

Дорогі читачі, прошу прощення, що так довго не було продовження, тепер у зв'язку з ситуацією в країні продовження книги писати не зможу. Якщо хочете я напишу сюжет коротко і закрию книжку...

Адже цікавість вона така а заінтригувати вас і покинути також не дуже хочеться. дуже чекаю ваших коментарів, якщо вони будуть я знатиму що вам цікаво, і продовжую книгу. З повагою до вас автор ♥️