3. І навіщо тобі ця робота?!.

Максим.

Білявський пройшов до середини кабінету, 

-дорогі майбутні колеги, я надіюсь що колеги так як компанію цю, я планую забрати собі. Я пропонував Максиму Едуардовичу і Кирилу зєднати компанії і стати партнерами, але ні Кирило ні Максим слухати мене не стали...-

-Білявський- перебив його Максим,

-тобто Михайле Миколайовичу, давайте не будемо обговорювати ваші мрії про те як розширити свій бізнес за допомогою  нашої компанії, щоб не потонути та тільки так не вийде...

Яка вигода з нашої співпраці буде для "КамМакс"?

Правильно, ніякої тож про яку співпрацю може бути розмова?! Тай що робити фірмі яка шиє подушки біля ювелірні компанії?!- сказавши це Максим сів, Білявський спочатку блідий а потім червоний вискочив з кабінету. 

 Кирило встав і звернувся до партнерів, 

-компанія "КамМакс". Має вихід у п'ять країн європи, тобто Польщі, Німеччини, Америки, Італії, та Франції. Оскільки там є наші фірми і фабрики, то ми маємо вихід у світовий ринок.

Якість каміння і прикрас в цілому висока, пройдемте до мене в кабінет, там є зразки.-

У Максима запищав телефон, номер був незнайомий, то він скинув, телефон іще раз запищав.

_якщо не хочеш аби Білявський зірвав твою угоду терміново вийди. Чекаю біля твого кабінету._

Максим вийшов до свого кабінету на зустріч вже крокувала Мікаелла.

-я знаю що вирвала тебе але це дуже важливо. Де знаходяться зразки прикрас "КамМакс"?-

-навіщо вони тобі?-

-мені вони не потрібні, однак я чула як Білявський говорив по телефону про прикраси.-

Максим кинувся до кабінету Кирила, сейф був відкритий, а прикрас не було.

-от же лайно, я цього Білявського на шматки порву і на котлети пущу!- 

-не хвилюйся, у мене є браслет і сережки "КамМакс"- Максим слухати більше не став, потягнув Мікаеллу за собою, Кирило якраз збирався вести гостей до кабінету.

-Кір на хвилинку- покликав Максим, він щось шепнув братові на вухо і вони підійшли до Мікаелли.

Потім взявши з собою дівчину вони пішли до кабінету Кирила, все лежало на містях а от прекрас і дійсно не було.

-не хвилюйтеся, сказав Кирило, якщо прикрас немає в сейфі, то вони є у дівчини на руці і на вушках.

Мікаелло зніми сережки і браслет- попросив Кирило.

-Ось,- взявши прикраси з рук дівчини, сказав він, -це комплект який подарував дівчині батько, ці прикраси саме " КамМакс". Ви погляньте на їхню якість та вигляд.- сказав Максим.

Після вдало складеної угоди Максим подякував дівчині і відпустив додому. 

Мікаелла:

Міка їхала біля центру як раптом ззаду побачила чорний мінівен із затонованими вікнами.

Машина підбила її, і Міка зупинилась, до неї підійшов Білявський, 

-Вийди з машини є розмова.-

Дівчина вийшла,

Останнє що вона запам'ятала, це єхидний погляд Білявського.

Міка отямилась у якомусь підвалі, голова боліла наче по ній хтось три рази бітою влупив. 

-агов- гукнула вона, пробувала поворухнутись адже у сидячій позі, тіло затекло, але і руки, і ноги, були зв'язані.

-гей хто тут?- гукнула ще раз Міка почувши кроки.

-Не кричи нахабне дівчисько ти думала що я так просто пробачу тобі твою витівку?- до неї підійшов Білявський.

-так ви ж самі себе виставляєте дурнем. Адже у вас єдина фірма, і дві чи три фабрики які ви не в змозі розвинути. То ви хочете обєднатися з ювелірами?! Краще знайдіть фахівця який допоможе самим розвинутись і матимете повагу в очах людей, а не викрадати по серед білого дня дівчат і погрожувати їм.-

Відповіла Мікаелла.

-Мікаелло я тобі ось що пропоную або ти приборкаєш батька, який старається мене потопити, і не плутаєшся у мене під ногами коли я маю справу до "КамМакс", або я сам приберу тебе з під ніг. Ти мене зрозуміла?- нахилився Білявський до лиця дівчини.

У відповідь Міка лише плюнула йому в лице.

-ну ось і поговорили- засміявся Білявський   -гей рогач, відвези дівку туди де взяв, і запам'ятай ні одного волоска її ти не зачепиш!- Білявський розвернувся і покинув підвал.

До лиця Мікаелли приложили якусь тряпку, пручатися не було сил тож вона вже отямилась у своїй машині.

Голова боліла так, як не боліла ще ніколи. Міка завела машину і поїхала до "КамМакс", замість того щоб поїхати до дому.

На диво, дівчина все пам'ятала. Тож опинившись в офісі побігла до Максима.

-дівчино у Максима Едуардовича відвідувач- сповістила Таня перекриваючи їй дорогу до кабінету. Проте на Міку подібна спроба не подіяла вона з легкістю відіпхнула секретарку з дороги та увірвалася до кабінету. Побачивши те чого не очікувала дівчина вийняла телефон поки Максим не встиг оговтатись зробила фото і заховала телефон. На руках хлопця сиділа Юля, батькова пасія, і помітивши що вони більше не самі зіскочила з рук.

-Міко?! Міко це не те що ти подумала не розказуй нікому прошу- Максим здивовано подивився на Юлю. 

-чому? Ми ж наче пара ні Юлю?- сказав Максим

Юля запнулася.

-чхати, геть вийди.- сказала Міка 

Юля встала і вийшла оте єдине що Міка схвалювала в ній вона не робила ступорів а зразу все розуміла.

-Максиме Едуардовичу, що до Юлі, це наречена мого батька, очевидно вже не наречена. А ось про що я хотіла поговорити і дайте таблетку від головного болю.- сказала Міка і показала синці на зап'ястях які залишила груба мотузка на ніжній шкірі.

-Що це?- здивовано запитав Максим давши їй таблетку.

Дівчина відразу розповіла що сталося. 

-лайно, яке ж лайно. Цей старикашка поплатиться- розізлився Максим, він уже не палав лютою ненавистю до Мікаелли. Взявши дівчину під руку він повів її до кабінету Кирила, по дорозі кинувши Юлі яка чекала на Міку

-ти можеш іти, тобі більше тут нічого робити раз ти змія така рогата. На Мікаеллу не чекай вона з тобою не говоритиме, хоча б тому що є важливіші справи.- У кабінеті Кирила Максим все йому розповів.

-Значить так Мікаелло Олександрівно, ви прийняті на роботу без співбесіди, надіюсь ви покажете себе з хорошого боку і надалі, я зараз подзвоню до вашого батька і все розповім, ви можете їхати додому, справи у кадрах відділу Макс владнає.- сказав Кирило стримаючи злість.