Глава 13

Вона моя повна протилежність. Висока, з довгим як смола волоссям. Витончена, стильна, з пухкими губами і неймовірно красивими очима. Ні крапельки не дивуюся вибору Матвія, вони й справді добре виглядають разом. Немов з обкладинки журналу.

Ні, я, звісно, теж вродлива, але на її тлі виглядаю скоріше коротуном і зовсім не жіночною.

Дівчина зло подивилася на мене, а потім почала витирати серветками вологу на очах. Почуття провини кольнуло глибоко всередині, зробило кульбіт і зникло.

- Тебе там Матвій шукає. Насправді немає причин засмучуватися, думаю, він краще за мене пояснить тобі все.

- А що тут пояснювати? - приречено промовила дівчина і голосно схлипнула, прикриваючи долонею рот. - У нього є дитина, а він навіть не розповів мені про це. Ми два роки разом, невже він настільки мені не довіряв?

- Ні-ні-ні, - у паніці виставляю долоні перед собою і нервово посміхнулася. - Ми з Матвієм вдруге в житті бачимося, і Катя не його дочка. Я просто попросила його прикинутися її татом, вона жодного разу його не бачила, а діти... вони...

- Не потрібно виправдовувати його, - зітхнула дівчина. - Я Міла, до речі.

- А я Яна, - я подивилася на двері, вирішуючи, що втекти звідси було б найкращим варіантом, бо знаючи свою удачу, можу тільки гірше зробити. Але ноги так і приросли до підлоги. Мені стало цікаво, яка вона - обраниця Матвія.

- Хотіла б сказати, що приємно познайомитися, але не можу, - Міла відвернулася від мене, дістаючи з сумочки косметичку. Кілька разів негарно схлипнула, а потім увімкнула воду і спробувала привести себе до ладу.

- Можливо, це навіть і на краще. Що все розкрилося зараз. До того як ми одружилися, - тихо промовила вона.

Мій погляд зачепився за каблучку на її пальці. Каблучка для заручин. Цікаво, коли весілля і чому це мене так хвилює? Невже це заздрість всередині мене?

- Ти все ж даремно так. Моя донька жодного разу не бачила батька, їй бракує чоловічої уваги і тепла, ось Матвій і погодився виконати моє шалене прохання. До того ж, його машина застрягла в заметі і він не зміг доїхати до дому.

- Це з тобою він провів Новий рік? - її очі широко розкриваються від здивування. Вона окидає мене вивчальним поглядом. Немов оцінює суперницю, що раптово з'явилася перед нею.

- Так, - намагаюся посміхнутися я, але не виходить. Все ж краще б тримала язик за зубами. - Гаразд, мені пора. Прошу, не ображайся на Матвія, його провини в цьому немає.

Я нервово смикаю за ручку дверей, практично вилітаю з убиральні і врізаюся в сталеві чоловічі груди. У ніздрі тут же проникає знайомий аромат, а по всьому тілу розходиться електричний заряд. Я абсолютно неправильно реагую на цього чоловіка. Він не вільний. Мені варто бути трішки байдужішою до нього.

- Вибач, - очі в підлогу, вигляд винуватий.

- І ти тут. Сподіваюся, не встигла ще зіпсувати те, що залишилося від моєї репутації.

- Ну, не все так погано. Принаймні тобі не потрібно зараз пояснювати маленькій дівчинці, куди подівся її тато. Господи, яка ж я дурепа.

- А ось тут не сперечаюся. Дуже сподіваюся, Яно, що з вами ми більше не побачимося. Кожна наша зустріч закінчується для мене безліччю проблем, - усміхнувся він і увійшов до вбиральні, зачиняючи за собою двері.

- Ага, - кивнула в порожнечу і рушила на пошуки доньки. Ох, розмова буде непростою. Адже вона налаштувалася на зустріч із татом. Але просити Матвія про ще одну послугу було б уже нахабством.