42. 1 Я нормальний хлопець)

Хостер зайшов у свою квартиру і зачинив двері. Холістер ластився коло ніг. Хуліган кілька разів погладив кота, а затим вирішив, що варто таки набрати мажорика і подякувати йому. 

— Алло, слухай, Мішелю…я хотів подякувати тобі за те що…допоміг зустрітися з батьком. 

— І тобі привіт, Хостере, — почулося у слухавці.

— Справді дякую…для мене ніхто ніколи не робив щось за просто так…

— А з чого ти взяв що я зробив це для тебе за просто так? 

Хостер на мить оторопів. Ага і цей сраний мажор туди ж! 

— І що ж ти хочеш? — вже не так дружно поцікавився хуліган. 

— Не телефонна розмова, Хостере. Приїжджай до мене. Ні…не так. Чекай…зараз вишлю таксі. 

— Я що якесь дівчисько, щоб їхати…!!

Та договорити Хостер не встиг, бо Мішель уже поклав слухавку. Хуліган лиш важко зітхнув і закинув голову назад, але перестарався і втарабанився потилицею об стіну. І чого цьому Мішелю від нього треба? Якщо чесно поняття не мав! Навіть припущень. Але ота вся “дівоча” манера поведінки мажорика його насторожувала. Ну ні…ну не може ж він бути? Фу! Краще перепитати у Віри. 

Настрочив смс:

“Слухай, а цей твій друг Мішель…він нормальний?”

Віра:

“У сенсі нормальний?”

Хостер: 

“Ну він часом не цікавиться хлопцями?”

Віра:

😂😂😂

Хостер:

“Зрозуміло, крихітко. Але я мав перепитати”

Таксі приїхало за двадцять хвилин, а ще за двадцять хвилин він вже стояв коло дверей Мішеля.

— О, проходь, Хостере, — відчинив хлопцю двері мажорик з радісною посмішкою.

Хостер зайшов неохоче. Мішель однаково виглядав йому підозріло. Те що мажорик зустрічається з дівчатами ще не означає, що він не може й з хлопцями зустрічатися. Зараз всього дивного у світі є! Мажор поводиться "странно". Може вживав що? 

– Та проходжу, — буркнув Хостер, закривши за собою двері. Лице перекосило у кислій міні. 

— Дві хвилини, бо я не встиг в душ сходити, — кинув Мішель ховаючись в ванній.

Хостера аж в піт кинуло від цієї фрази. Може рвати звідси кігті заким не пізно? Ні…Мішель нормальний хлопець! Він нормальний хороший хлопець! - проговорив собі в голові. Пройшовся по коридорі. Коли хулігану наскучило він вирішив пройтися ще й по кімнатах. В кухні столи якісь пакети, явно доставлення. Зазирнувши всередину пакетів Хостер побачив різноманітну їжу. Навіть десерти були. Потім пішов до інших кімнат. І тільки відкрив двері першої спальні оторопів ще більше. Тут все було у свічках, щоправда, останні поки що не горіли. Поки що!! Під стелею ширяли повітряні кульки. У формі сердечок…Сердечок. Що за фігня?!! Хостер взяв одну свічку до рук. Там досі красувалася ціна - 950 гривень. Скільки? Та в цій кімнаті тільки свічок на тисячу баксів!! Ні…ні це все зовсім не здорово!! 

Тим часом Мішель вже вийшов з ванної та підійшов до Хостера. Та здається той його не помітив, хоч хлопець стояв зовсім поруч і навіть руку йому простяг. І лиш коли Мішель заговорив Хостер його побачив обернувшись повністю і простягнув руку у відповідь. 

— Вибач, я забув поздороватися, — пояснив Мішель, — Зразу в душ побіг. Я просто бігав, не можу коли від мене несе потом.

— Ясно, — швидко вимовив Хостер.

Йому все ще було некомфортно поруч з Мішелем. А той до всього ще й був з голим торсом. Хостер скривився і відвернувся. Він більше не міг терпіти цю невідомість.

— Слухай, я зразу тобі кажу, що я нормальний пацан…і…

— Чекай, — примружив очі, — Ти що це думаєш…. – але договорити Мішель не зміг, бо просто розреготався на всю хату. Він сміявся щиро і не вимушено, від цього хулігана здається зрештою попустило і він нарешті розслабився. 

— Вибач, я просто…— сказав Хостер.

— Та у тебе якась збочена фантазія, друже, — поплескав Мішель хулігана по плечі, але той не підтримав його дружній смішок, а натомість просто промовчав. 

— Ти що і справді заплатив за одну срану свічку 950 гривень? — скривився хуліган підносячи одну з них і демонструючи ціну.

— Ах..йой…я ж наче познімав всі цінники…мабуть один прогавив, – відповів мажорик, здираючи ціну, — ну так. А що такого? 

— Що такого? — скривився Хостер, – За таку суму можна тиждень жити…

— Тиждень?!! — щиро здивувався Мішель. 

В очах хлопця Хостер побачив співчуття і навіть жалість. Він ненавидів, коли люди дивилися на нього таким поглядом. 

— Забудь!! Для кого це? — перевів тему Хостер.

— Це для однієї дівчини з якою я хочу відновити стосунки, — пояснив Мішель.

— І хавчик теж? 

— Ні, — привітно усміхнувся Мішель, — Хавчик то для нас. Ходімо….хочу поговорити, — сказав Мішель вказуючи на кухні, і зачиняючи двері до кімнати.

###