35. Будь обережним, братуха!

Хостер зайшов до своєї квартири й кілька разів підкинув ключі в руці. Усміхнувся сам до себе, пригадуючи Віру. Хуліган не почувався таким щасливим уже давно. Зустріч з нею зробила його життя справді живим — наповнила якимось особливим сенсом. Холістер одразу ж прилинув до ніг, просячись на руки. Хостер підхопив котика, але майже відразу випустив, бо в кухні хтось клацнув вимикач.

Хлопець насторожився й обережно зайшов туди. На стільці сидів його дружбан — Шуруп. Хостер видихнув і приземлився на стілець поруч.

— Для чого так лякати, братуха? — дорікнув він.

Шуруп лише гучно розреготався й дістав зі штанів сигарету. Запальничка клацнула, і дружок затягнувся.

— Ти казав, що нічого серйозного між вами не буде, Хостере, — уважно глянув він на “главаря” районних пацанів.

Погляд у Шурупа був занадто прискіпливий. Він чекав чесної відповіді. Та Хостер, здається, ігнорував запитання.

— Послухай… мені однаково, серйозно в тебе з Багірочкою... чи так, — вигнув губи Шуруп. — Аби ти не втрачав пильність. А ти вже її втратив… ну, судячи з того, що ти не помітив когось стороннього у своїй хаті.

— Ти не сторонній, — відмахнувся Хостер, сиплячи коту їжу.

— Ти не міг знати, хто тут, — перетяв плечима Шуруп, струшуючи попіл прямо на стіл. — А тут цілком міг бути й Лисовський.

Це роздратувало Хостера. Він швидко підійшов до Шурупа й вирвав сигарету прямо перед його ротом. Потушив її об стіл, а тоді шпурнув у сміття.

— Якщо прийшов говорити про Лисого Черепа — то про нього і говори! — випалив він. — А те, що у мене з Вірою, нехай тебе не колише, — додав уже стриманіше.

— О… оце я вже впізнаю свого братуху Хостера, — розсміявся Шуруп. — Пацана, що тримає свій район, а не тремтить як сулька перед якоюсь дівкою, — потрусив він долонями, хихочучи.

Хостер проковтнув слова і просто проігнорував. Гаркатися з другом не хотілося. Хороший настрій розвіявся, разом з приємним запахом Крихітки, що кілька годин нестримно лоскотав його нюх. Натомість повернувся звичний - запах тютюну і дворових розборок. 

— Я не маю нічого проти Багірочки, Хостере. Вона мені подобається, ти ж знаєш. Власне тому тобі треба бути обережним з нею, не лише через її навіженого батю. Лисовський має на тебе зуба. Ця гадина завжди била тебе по найболючішому. Думаю він вже пронюхав про твою діваху…

— У нас є кодекс…коханих не чіпати! 

— Та срав він на ваш кодекс, Хостере! – пирхнув Шуруп, дістаючи нову сигарету з кишені, — Для тієї мразоти закони не писані. Я просто не хочу, щоб ні ти.., ні тим паче твоя ціпочка не постраждали. 

— Він нічого не може…

— Не тепер, — заперечив Шупур і довго затягнувся. В його погляді читалося – тепер Лисовський може розтоптати тебе, братуха.

Коли Кості було чотирнадцять, він залишився без підтримки батька. Яке виховання може дати батько, якого посадили у місця позбавлення волі? Який захист? Вулиця стала другим домом. Тоді Костя чітко втямив: без авторитету ти там — ніхто. А в таких районах авторитет треба було вибивати. Тоді головним на цій території був Лисовський — хлопець старший за Костю на десять років. Здоровий на статуру, вищий на цілу голову. По суті, він був таким же кинутим напризволяще долі юнаком. Батько особливо ним не опікувався, а мати померла рік тому від наркоти. Костя виглядав проти нього як шмаркач. Але в нього було почуття гумору, яке надавало йому харизми й змушувало поважати, попри молодий вік. Він був проворним і кмітливим. Справлявся з кожним завданням “головного”. Лисовський же мав бидлодську поведінку й брав усе силою або страхом. Якось він вдарив Костю просто за жарт у свій бік. Хлопцю нічого не залишалося, як терпіти. Проте Лисого Черепа душила заздрість: він бачив — малий перебирає його авторитет собі. Одного дня все дійшло до точки кипіння, і хлопці вирішили “піти на стрілку”. Переможець мав остаточно закріпитися за районом як головний. Районні пацани робили ставки. Результат здавався очевидним. Які шанси перемогти у Кості — худого, дрібного хлопця — проти “бика”, старшого на десяток років і важчого на чотири десятки? Проте саме Шуруп був тим, хто поставив на малого й вірив у його мізерну перемогу. На стрілці Лисовський “виніс” Костю першим же ударом. Це нікого особливо не вразило. Усіх вразило інше. Костя не здавався. Він зводився після кожного нового падіння. Коли лице було вже все в крові, коли ноги не тримали, він піднімався знову і знову. І щоразу, коли Лисовський уже хотів здійняти руки догори у знак перемоги, Костя знову вставав і сміявся. Мовляв: “Я ще не ліг. Я ще стою.” А тоді йому вдалося кілька разів влучно поцілити супернику прямо під дих. Лисовський з ревом упав. Малого було від нього не відірвати. Всі, затамувавши подих, спостерігали за сутичкою. Костю силою відірвали від Лисовського й оголосили переможцем. Відтоді авторитет Лисовського в цьому районі остаточно перейшов до вісімнадцятирічного Кості, за яким закріпилася районна кличка — Хостер.

— Ви ніколи не були з ним на рівних, Хостере. Він завжди був вищим за тебе на цілу голову, але зате ти був авторитетнішим за нього на цілу його лису башню! — реготнув Шуруп собі під носа, ймовірно теж пригадуючи день “стрілки”, — Досі пам'ятаю день твого тріумфу, Хостере! Я тоді стільки на тобі бабла зрубав…

— Ближче до теми, Шуруп, — глянув з під лоба на братуху Хостер.

— Чув у нього татусь об'явився. Взяв під опіку…власне він і наказав йому поки що залягти на дно. Я навіть бачив результат тесту на батьківство. Короче, Лисовський тепер під крилом свого батечки…

— З чого б це…

— У його татуся рак. Короче, скоро відкине коні. Крім сина нікого немає, — перетяв плечима Шуруп, — Певно вирішив стати святим перед тим як на той світ відправитися. Ну а Лисовський і лиже йому зад, бо ж у татусика є гроші. І чималі…чув той все йому передає. Спадкоємець сраний! — саркастично пирхнув Шуруп, — Короче, за місяць…може два, Лисовський буде до усрачки при грошах. Сам знаєш, що його макітри не вистачить, щоб тринькати їх на якісь добрі справи. І якщо його життя стане медом, то твоє - пеклом, Хостере, — зітхнув Шуруп докуривши, — Лисовський не та людина, яка пробачить тобі всі образи. Він обов'язково поквитається з тобою, а з грошима для нього всі двері будуть відкритими. Сам знаєш коли у людини є багато грошей, але немає клепки в голові, то є біда..