25. 1 Наш спільний вайб

Мішель доїхав до салону Віки за двадцять хвилин. В холодну погоду він їздив на автівці замість моцика. По правді зачіску кроп він хотів зробити лише через прохання своєї дівчини Міранди. Останнім часом він з нею рідко бачився. Це гризло совість чим раз дужче, але й дядькові Степану він перечити не міг. Все-таки той і справді любив Мішеля як сина рідного, хоч так було і не завжди. 

— Таки прийшов, Мішелику? — всміхнулася Віка, коли хлопець гепнув в крісло перед дзеркалом. 

— Прийшов, Чорногуска, – стримано, але з нотами суму відповів хлопець, — Давай стрижи мене… - підставив він голову під долоні дівчини. 

— А як же кроп? 

— Ну значить не буде кропу, – здвигнув плечима, — Місце йому у борщі, а не в мене на голові, — підморгнув він Віці підбадьорливо. 

Віка стримано всміхнулася і лагідно погладила хлопця кілька разів по голові.  Останнім часом дотики до нього приносили їй чимале задоволення. То все та мазь від застуди по грудях. Батько таки шарить у зближеннях. 

— Хоча стривай, Вікусь. Спершу помий мені голову. Я так люблю, коли ти мені своїми нігтями водиш. Такий кайф, — аж заплющив очі Мішель і задоволено всміхнувся.

— Це за додаткову плату, — прошепотіла Віка йому на вухо.

— Певна річ, чорноброва. Яку платню ти хочеш? 

— Вечеря? — кумедно вигнула Віка обличчя. 

Все це почало переростати в якийсь ненав'язливий флірт. Мабуть, це було не дуже правильно з її сторони, враховуючи той факт, що Мішель таки не вільний парубок. Але може батько правий і за щастя варто боротися? Останні події пробудили в ній ясність, що таки Мішеля їй віддавати не хочеться. 

— Ну і гаразд, я сам хотів тебе запросити.

— Батько заставив? — розсміялася Віка.

— Не без цього, — щиро відповів Мішель. 

— Я…я просто хочу поговорити з тобою про Віру, – вирішила знайти якесь виправдання Віка, – Ну про цього її кавалера Хостера, здається вона закохалася.

— Ну і нехай, – всміхнувся Мішель, — Що їй не можна закохатися? 

— Можна, але ж не в якогось хулігана з вулиці, Мішелю! Моя сестра варта кращого. Я взагалі не розумію як вона його не боїться? 

— Я тобі більше скажу, я щойно був у тебе вдома і вона втекла з тим пацаном на побачення, через вікно вилізла, — розсміявся Мішель, — Твій батько в люті. 

Віка тим часом обережно опустила хлопчачу голову у раковину і відкрила струмінь теплої води. 

— Кошмар! Безстрашна якась. Я навіть боюся поглянути на цього бандюка, а вона? Короче, тобі треба з нею поговорити, Мішелю…

— А як можу на неї повпливати, Чорноброва? – хмикнув Мішель. Його очі знову заплющилися від дотиків рук Віки. Приємний масаж голови разом з теплою водою і ароматним шампунем його вкрай розслабив і він просто кайфував. 

— Мішелю, будь відвертим, Віра тобі близька…рівно як і мені.

Це було правдою. І навіть змусило хлопця розплющити очі і подивитися на Віку. Але як він може наказати Вірі не зустрічатися з тим, хто близький для неї особисто? Як це взагалі собі уявляє Віка та її батько? 

– І що я їй маю сказати? 

— Я не знаю, Мішелю, — перетяла плечима Віка.

— Ну от і я не знаю, – заплющив очі назад хлопець. Затим він відчув як нігті Віки занадто боляче вп'ялися в його голову і він розплющив очі назад, — Я спробую, – зітхнув важко.

— Дякую. 

— Але ти цей…помий мені за це голову ще так хвилин…десять, або краще двадцять, — кутики губ хлопця здійнялися у посмішці, а очі знову блаженно закрилися, — І до речі, опісля знімемо разом тікток.

— Але ж…ми домовились, що ти зніматимеш його тепер з Мірандою? 

— Ну так…але підписники здійняли справжній бунт. Почали писати, що під шоломом не та дівчина. Уяви собі? Я взагалі не знаю, як вони це вичислили. У вас з Мірандою схожий типаж і волосся навіть одного кольору. 

Віку добряче розсмішив цей факт…ба більше навіть порадував. Вона читала ці всі коментарі…і все чекала, що друг якось зачепить цю тему, але те, що Мішель запропонує знову знімати спільні романтичні відео, не очікувала. 

— І що на це каже Міранда? 

— Ну по правді їй не дуже приємно. Але…це ж просто контент, — повів головою Мішель, підлаштовуючи голову під зручне йому положення.

— І ти пропонуєш знову знімати свої ТікТоки зі мною? 

— Ну так, Чорноброва.

Очі хлопця розплющилися і він хитро посміхнувся. Виглядав як кіт, що був задоволений. І так само ж мило. 

— Я просто знаєш…не хочу, щоб твоя дівчина потім прийшла і настукала мені шоломом по голові, — хихикнула Віка.

— Нічого такого не буде, — розсміявся хлопець, – Та й у нашому континенті немає нічого такого. Ми там не цілуємося, не затискаємося чи ще що…це просто відео..і не більше. 

Віка на це лиш важко зітхнула. Бо навіть підписники відчували цей їхній вайб Віка-Мішель. Але чи відчуває досі цей їхній спільний вайб сам хлопець? Наразі це залишилося без відповіді, або вона не хотіла приймати таку відповідь. 

###