Усе було, мов у казці. Успішний музичний продюсер Кирило Зимін і талановита співачка Вікторія Шольц. Романтичний блондин і ефектна брюнетка. А спільна справа зміцнювала їх стосунки ще більше. Вікторія не сумнівалася, скоро вони одружаться і в них буде родина. Але казці несподівано настав кінець.
- Я вагітна, - повідомила вона телефоном.
У відповідь Кирило лише тяжко зітхнув.
- Ти не радий? - стурбовано запитала жінка.
Брюнетка очікувала іншої реакції.
- Вибач, але ні, - холодно відповів Зимін. - Мені не потрібна ця дитина. В мене і так троє. Роби аборт.
Останні слова краяли серце Вікторії, мов ніж. Жінка не могла в це повірити. Чоловік, якого вона кохала, не хотів їхню дитину, не хотів, щоб у них була родина.
- В такому разі, не телефонуй мені більше, - гірко промовила співачка. - Знати тебе не хочу.
Шольц кинула слухавку. На очі наверталися сльози. Це був кінець їх стосунків. Хто міг знати, що Кирило виявиться таким чудовиськом? Нічого, вона сама виховає їхню дитину. Свою дитину.
***
З тих пір, вони більше не бачились, і не спілкувались. Шольц ще довго переживала їх несподіваний розрив. Коли народився малюк, сум та депресія відійшли на задній план. Це була дівчинка. Брюнетка назала її Софійкою і вона стала для неї всім. Її батькам треба було дуже постаратися, щоб взяти дівчинку до себе на вихідні, тому що жінка всюди брала її з собою. А, коли вийшла з декрету і повернулася до роботи, Софійка їздила з нею по всій земній кулі. Не дивно, що дівчинка зростала активною та допитливою. І схожою на батька. Її блакитні очі постійно нагадували Вікторії про Кирила. Не проходило й дня, щоб вона не згадувала про нього.
***
Скоро з`ясувалося, що Софійка успадкувала від батька не тільки зовнішість, але й характер. Вікорія сиділа разом з подругою на кухні. Пили чай, пліткували, весело сміялися. Дівчинка у сусідній кімнаті дивилася по телевізору музичний канал. Вона з пелюшок обожнювала музику. Раптом, її брови невдоволено насупились. Схопивши м`яку іграшкову собачку, що лежала поруч, Софійка жбурнула її в телевізор, вигукнувши:
- Фуфло!
Брюнетку аж пересмикнуло.Так говорила тільки одна людина - Кирило Зимін.
- Майбутній продюсер росте, - пожартувала подруга.
Співачка закотила очі:
- Не дай Боже...
Тягнуло дитину не тільки до музики, але й до техніки. Одного гарного дня, жінка знайшла дочку у своєму робочому кабінеті. Дівчинка сиділа на підлозі, заплутавшись у дротах. Поруч стояв розібраний системний блок комп`ютера. Добре, що той хоч був вимкнений. Щоправда, після такого "втручання", його довелося здати в ремонт. Бо сама Шольц поняття не мала, як зібрати усі запчастини до купи.
Вікторія усіляко намагалася виховати з Софійки справжню леді, та гени Зиміна брали своє. Зателефонувала вихователька з дитячого садка і повідомила, що її дочка побилася з одним хлопчиком. Софійка стукнула його металевою машинкою по лобі. Тепер у п`ятирічного Данила велика шишка, а батьки хлопчика дуже розлючені.
- Софі, так не можна. Ти ж дівчинка, - сварила дочку Вікторія, ведучи за руку до свого автомобіля. - І, взагалі, битися погано. Конфлікти треба вирішувати мирним шляхом.
Дівчинка на рахунок цього мала власну думку:
- Але, мамо, Даня - гівнюк! Це всі в садочку знають. Навіть, вихователька.
Співачка ледь не втратила свідомість від жаху.
- Ти звідки такі погані слова знаєш?! - жінка зупинилась і уважно подивилась у блакитні очі.
Якщо вона зараз так розмовляє, то що буде у п`ятнадцять? Поставлять на облік в поліції? Ось тоді їх і побачив Кирило. Продюсер саме був неподалік у справах. Проїзджаючи повз, блондин ледь не скрутив собі шию, задивившись на колишню з дитиною. Виявляється, в нього народилась дочка...
***
У наступні ж вихідні, Зимін поїхав до Вікторії. Побачивши на порозі колишнього, Шольц невдоволено насупилась:
- Що тобі треба?
- Привіт, Вікуся... - продюсер затинався від хвилювання. Вони не бачились довгих шість років. - Як життя? Як... донечка?
- Нормально, - жорстко відрізала спіачка.- А тобі яка різниця?
- Ну як же... - знов затнувся Кирило. - Я ж її батько... Ось, іграшок зі смаколиками приніс...
Блондин продемонстрував великий білий пакет у правій руці.
- З чого це, раптом, така турбота? - брюнетка не квапилась приймати гостинці і впускати біологічного батька дівчинки в квартиру. - Якщо я добре пам`ятаю, ти не хотів цієї дитини. Просив мене зробити аборт.
У словах Вікторії було стільки докору, що музиканту стало соромно. Чоловік з гіркотою розумів, що вона права.
- Пробач... - продюсер опустив очі. - Я думав, знову буде хлопчик. Знаєш, все життя мріяв про донечку... А в мене троє синів...
Та Шольц була невблаганною:
- Вітаю, ти профукав свій шанс. Діти - не іграшка. Софійці не потрібен такий батько.
Двері гучно зачинились у блондина перед носом. Чоловік вирішив будь-що побачитись з донькою.
***
Таємно проникнувши на територію дитячого садка, Зимін сховався за великим деревом чекаючи, коли дітей виведуть на прогулянку. Це був ризикований вчинок. Його могли арештувати і звинуватити в спробі викрадення дитини. Або, ще гірше, в педофілії. Але Кирило був ладен на все, заради зустрічі з Софійкою. Нарешті, прийшли діти. А ось і його донечка в червоній футболці і джинсовому комбінезончику, з двома кумедними хвостиками на голові. Про щось сперечається з якимось хлопчиком.
- Пс-с! Софійко! - дівчинка побачила світловолосого чоловіка, з такими ж блакитними, я к і в неї, очима. Він виглядав з-за дерева і посміхався їй. - Йди до мене! Швиденько!
Вона підбігла до нього:
- Ти хто? І звідки знаєш моє ім`я?
- Я твій тато, - блондин сів навпочіпки, щоб краще роздивитись її. - Дивись, що в мене є для тебе.
#598 в Сучасна проза
#3334 в Любовні романи
#745 в Короткий любовний роман
небажана вагітність, кохання складні стосунки зустріч, тато та донька
Відредаговано: 27.11.2023