24. “Всім залишатись на своїх місцях!”

Влад

Голова нестерпно боліла навіть уві сні. До того ж було важко дихати, наче мене привалило чимось важким. Востаннє таке відчував ще в дитинстві, коли снились жахи. Та зараз у снах було дещо гірше. Я бачив мою Ма, яка гірко плакала і говорила, що не хоче мене бачити. Її сльози обпікали сильніше головного болю, який відчувався навіть крізь сон. 

Але… рука на ліжку наткнулась на щось. Тобто на когось.

– Марі? – здивовано прошепотів та відкривши очі ледь не злетів з ліжка. 

Поряд солодко спала подруга Марі – Юля. Що за…??

– Юля? – спробував розбудити. 

– Що? – сонно пробурмотіла вона. 

– Що ти тут робиш? 

Я ніколи не страждав на провали в пам'яті, навіть після великої кількості алкоголю. От і вчора, чітко пам'ятаю, як попрощався з Юлею та пішов спати і заснув надто швидко. Але, що засинав сам, пам’ятаю чітко і точно. 

– Я? Ти мене вчора сам запросив… – сором'язливо потягла на себе ковдру. Стоп! Вона що, роздягнена? Що за чортівня?

– Не мели дурниць, я пам'ятаю, як пішов спати та розстеляв собі ліжко! – вирішив швидше припинити цей цирк. Доки Марі не побачила! 

– О, Влад… Я жартую. Я, мабуть, вчора переплутала кімнати. Вони такі схожі… 

– Не те слово, схожі! – буркнув та почав гарячково шукати свій одяг на стільці поряд. 

Пояснення Юлі було досить раціональним, однак лякало інше. В мене дуже чутливий сон, прокидаюсь від найменшого звуку, а тут не почув, як вона вляглась поруч? Що взагалі коїться? 

Одягаючись, глянув на годинник. Тільки шоста ранку ще, але треба пошвидше спровадити цю непрохану гостю з моєї кімнати! 

Я не став чекати, доки вона одягнеться, вийшов першим, та пішов на пошуку Марі, молячись, щоб вона випадково цього не побачила. 

Знайшов я її в альтанці на вулиці. Осінні ранки – похмурі, та навіть в напівпотемках я побачив відразу. І, навіть не глянувши ще на її обличчя, зрозумів: вона бачила… 

– Марі… – обережно взяв її за руку. Не висмикнула свою маленьк долоньку з моєї лапи. Вже добрий знак. 

Але… Її погляд був сповнений такого німого болю та питання, що стало не по собі. 

– Ти бачила, так? – спитав, вже остаточно знаючи відповідь. 

Ма не відповіла. 

– Слухай, то якась дурня, я не знаю, як так сталося…

– Сталося? З нею, чи може зі мною? – нарешті заговорила! 

– Марі! Я серйозно! Я пам'ятаю, як лягав спати сам… 

– Ага. А її протягом занесло? 

– Та не знаю я! Правда не знаю! Я просто пішов спати! – ця ідіотська ситуація виводила з себе. 

– Без проблем. Мене це не стосується взагалі. Вже. 

– Припини! 

– Я й не починала. Сумно тільки, що твоя кохана за годину поїде звідси. Не бажаю терпіти в домі людину, яка ображає дітей! Якщо дуже засмутишся, можеш їхати з нею. 

– Ти ж знаєш, що не засмучусь! Я її взагалі знати не знаю!

– І часто в твоєму ліжку опиняються жінки, яких ти не знаєш? 

– Не опиняються! Марі, чорт забирай! Я тобі клянуся, що не маю до цього жодного відношення. Більш того, я не знаю, як не прокинувся! 

– То все було так гарно, як уві сні? – он яка може бути маленька Ма! З зубками та гострими кігтиками!

– Нічого не було! Вона просто прийшла і вляглась поряд. Сказала, кімнати переплутала! 

– А ти й радий старатись, так? Такі форми, такий шанс! 

– Марі! – я ладен був вибухнути, та натомість просто притиснув її до себе, відчуваючи, як вилітає з грудей її серце! Тримав, не відпускаючи, мов спійману пташку. Відпустиш – і полетить назавжди. 

– Відпусти! – глухо прошепотіла. 

– Не відпущу! Я люблю тебе, Марі! Чуєш? – слова наче самі вирвались, та навіть мене самого здивували. 

І Марі застигла…

Почула?

Повірила?

Якщо так – то все інше – дрібниці і ми з ними обов'язково розберемось! 

Та варто мені було розслабитись, як дівчинка вправно висковзнула і відсторонилась від мене. 

– Знаєш… почала вона, та різко замовкла, збираючись з силами і думками. 

Але…

Так і не зібралась. Яскраве світло прожектора різонуло по ранкових сутінках, що так і не встигли розсіятись. Вирвало з них альтанку і Марі, мене. 

“Всім залишатись на місцях!” – пролунало з гучномовця з вулиці. – “Працює КОРД!” – остаточно “добило” та відкинуло особисте далеко на другий план…