Новорічна несподіванка.

Перед самим новим роком Лієчці знову наснився тато. Вона прокинулася серед ночі та в неї було відчуття що все відбувається насправді. Їй здалося що якщо вона вийде надвір, то він буде там стояти. Вона накинула куртку, увімкнула ліхтар біля входу, і вийшла на вулицю. Від ліхтаря засяяв сніг, він лежав товстим шаром наче пухкенький білий килим. Лія заплакала тому, що нікого не побачила та пішла до поштової скриньки. Вона не знала чому, але вона звикла її перевіряти занадто часто. Там було пусто. Вона глибоко вдихнула і подумала "Таке відчуття ніби то я завжди чогось чекаю, чи когось. Набридло". Більше заснути вночі вона не змогла. Але на сході сонця вдалося ще пару годин поспати. 

Коли Лія прокинулася, мати вже щось робила на кухні. Вона приєдналася, та замріялась знов. "Так цікаво що тато знов наснився. Ніколи раніше такого не було. Цікаво якби був телепорт до нього злітати. Я не знаю де він живе, але якщо це чарівна подорож, то може не треба було б і знати. Просто задумав людину до якої хочеш потрапити та "бум"! Ти вже там. Не встигла й оком моргнути. Однак хотілося б так щоб він мене не побачив. Мені було б соромно що він до мене не приїхав, а я приїхала. Не хочеться його переслідувати. Хочеться просто подивитись як він живе. Та хоч дізнатися як він виглядає!". 

- Мам, може все-таки в тебе є фото батька.

- Я тобі вже сто разів казала що немає. Була одна, але не збереглася. 

- Мені він знову наснився сьогодні.

- Знову? А коли ще?

- Десь тиждень тому, я тобі казала.

- Забула вже. - мама вийшла з кухні у справах.

Весь день вони прибирали дім та готували їх улюблені страви. Також вже стало традицією що Лія з бабусею робили піцу на новий рік. Це було дуже весело для них обох, і піца була неймовірно смачна. Уся хата пахла нею. Лише одна проблема завжди траплялася з ними. Мама потай приходила та відрізала собі шматок за шматком коли ніхто не бачив, та вже на новорічну ніч залишалася половина з того що готували. Лія також потай брала, але всі думали що тільки її мама Олена причасна до цього. 

- Ба, дивись яка вийшла! - вона дістала з печі рум'яну запашну піцу.

- Гарна вийшла. Треба відпочити перед нічним святкуванням. Зараз закінчимо і ляжемо спати.

- Я почитаю.

- Що ти читаєш зараз?

- Фрейда, щось про сновидіння. Я його зовсім не розумію, навіть посперечатись інколи хочеться з ним. Це було б цікаво. Взагалі я сподівалася що буде цікавіше. От якби заздалегідь знати яка книжка точно мені сподобається! Щоб час не гаяти.

- Я не читала. А ось ідея знати гарну книгу заздалегідь мені подобається. Лія мені треба тобі дещо показати…

Коли вони завершили свої справи бабуся взяла свою сумку та попросила онуку прийти  в дитячу кімнату. 

- Те що я тобі покажу мамі не розповідай. Я обіцяла їй що не покажу тобі, але цього разу чомусь взяла це з собою. А через те що тобі сняться сни з татом, я розумію що це гарний час його тобі побачити — бабуся витягла з книги яка лежала у неї в сумці фото. На ньому стояла мати Олена, та два чоловіки справа і зліва від неї. - Оцей чоловік справа твій тато. 

- Оце так знайомство… - Лія почала плакати. Вона вдивлялася в фото та розуміла що їй снився цей самий чоловік. Високий, з дуже темним волоссям з рудуватим відтінком. - Ба, саме він мені снився!

- Та ти що? Як таке можливо? Оце так новорічна несподіванка!

- Ну так, не уявляю…може він насправді мене дуже любить, але з ним щось сталося тому він не поруч?

- Мила, може й так. Ми не знаємо, вибач. Я точно знаю якщо він був би поруч, він цінив би тебе як справжній скарб. Ти насправді як найдорожча дорогоцінність для мене, і я хочу, щоб ти ставилась до себе саме так незважаючи ні на що.

- Так і буде. Я хочу себе відчувати у житті так, як в тому сні з татом. Просто відчувати ніби він поруч.

- Господь поруч із тобою завжди, просто пам'ятай про це Лієчка. Він і тато тебе люблять! Ми тебе любимо. Люби й ти себе, мила. - вони обнялися дуже міцно і бабуся сховала фото до себе знов. - я віддам його трохи пізніше, якщо мама зараз побачить буде не дуже весела новорічна ніч.

Бабуся і мама пішли спати, щоб бути бадьорими новорічної ночі. Наша героїня не могла заснути, стільки цінного їй потрібно було зрозуміти. "Я завжди чекаю тата, але зараз я хочу відчувати те що тоді уві сні. Якось мені треба навчитися бути впевненою у собі й робити те що хочу. Він уві сні сказав що я талановита, тож треба спробувати, хоча б зробити те про що мрію. Мама каже навчатися після школи потрібно на якогось менеджера чи економіста, а я хочу бути психологом. Ну навіть якщо мені не запропонують безкоштовне навчання я хоча б спробую. Тато спробував би."

- Народ вже десять годин, підйом! - кричала мама на всю хату. - ставте стіл нумо починати.

Цей новий рік був для Лії найкращій. Бабуся привезла неймовірні довгі сукні на якийсь особливий випадок. Мама одягла червону приталену сукню з вишивкою зверху, а Лія темно синю на запах з великими золотими ґудзиками. Вони відчували себе справжніми королевами краси. 

Раптом хтось постукав у двері. То були класичний дід мороз зі снігуркою!

- Я знаю хто ви! - закричала Лія.

- Та не чесно так, прикинься що не знаєш — зареготала снігурка.

То в гості прийшла тітка Лії з чоловіком і сином. А ще десь через хвилину зайшов дідусь Лії.

- Ти також приїхав, я не вірю своїм очам. Це як найкращий сон!

- Бачиш, сни здійснюються — сказала зі своєю спокійною усмішкою бабуся.

Лія накинулася на дідуся та дуже міцно його обійняла. "Наче казка!" подумала Лія та сльоза скотилася по її щоці. 

- Невже я такий жахливий що ти плачеш коли бачиш мене — за звичкою жартував дідусь.

- Та я просто…така щаслива зараз…наче казка якась, усі поруч!

Вони увімкнули телевізор на якийсь музичний канал та почали діставати подарунки з великого червоного пакета. 

- Комусь рожевенька коробка. Хто в нас тут рожевий?