Маленька мрійниця.

Дівчинка Лія вже багато років жила без тата. Вона звикла до запитань хто її тато, чому він не поруч із мамою, та що трапилося в їх сім’ї. Не те щоб усім було важливе що Лія з мамою відчувають, скоріше це була банальна цікавість. Але наша дівчинка завжди намагалася довго та пристрасно змалювати усі обставини які траплялися в її житті та в житті інших. Дуже балакуча дівчинка на яку мало кому вистачало терпіння. Дослухати її розповідь для багатьох було просто неможливо.

Ще одна особлива риса Лії — пов’язувати між собою те, що багато людей не звикли пов’язувати. Наприклад коли вона їла яблуко їй приходили думки про те що як ті зернятка в яблуці наш світ знаходиться у всесвіті. Вона могла годинами думати про те як оце яблуко має кінець, так і кімната в якій вона знаходиться теж закінчується, а потім і планета на якій вона так інколи втомлюється жити. 

Вона вірила в дива. Однак, чим старшою вона ставала, тим для неї було складніше згадувати про різні чари, але все одно коли їй було дуже сумно і темно вона могла звернутися до “побутової магії”. Чому побутової? Тому що інколи так довго її бажання не виконувались, що вона могла використовувати свій розум якби він чарівна паличка, щоб зажадати таких простих речей як цукерки, книги, навіть одного разу був купальних. Вона вважала що коли дуже сильно захотіти та напружувати всі свої нейрончики, її бажання матеріалізується. Вона не знала нічого про медитації, про те що думки матеріалізуються, просто їй дуже хотілося вірити в казку. Особливо зараз, напередодні новорічних свят вона сподівалася на новорічну несподіванку яка в гарному сенсі перевернула б  її життя.