Тарілка

Мама принесла своєму синові чисту тарілку і сказала:

— Ось, синку, тарілка на обід. Будь обережний і не розбивай її, як минулого разу!

— Так, мамо, я буду дуже обережний, — пообіцяв хлопчик. — Ця тарілка мені подобається, вона така блискуча!

Син сів за стіл, почав обідати і раптом заспокоївся:

— Мамо, а як тарілка відчувається, коли її розбивають? Чи вона сумує?

Мама насміхнулася:

— Але ж тарілка не має почуттів, синку. Вона просто предмет. Але ми маємо бути обережними з речами, щоб не ламати їх і не витрачати гроші на нові.

Син задумався на мить і сказав:

— Знаєш, мамо, можливо, тарілка має свої таємниці. Можливо, коли ми не дивимося, вона влаштовує справжню тарілкову вечірку з іншими посудинами. Можливо, вони танцюють і веселяться, а потім повертаються на свої місця перед тим, як ми знову підходимо до столу.

Мама посміхнулася та покивала головою:

— Ох, синку, які фантазії у тебе! Хоча, хто знає, можливо, наша тарілка надихається тобою і мріє про таку вечірку!

З тих пір, син обережно використовував тарілку і завжди уявляв, як вона проводить час, коли вони не дивляться. А мама завжди раділа, що їхні страви подаються на такій особливій тарілці, яка, мабуть, має надзвичайно яскраве таємниче життя.

Стружик Лев

Подобається

#728 в Сучасна проза
#462 в Різне
#240 в Гумор

У тексті є: тарілка має свої таємниці, син і тарілка, не розбий тарілку!

Відредаговано: 01.04.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись