Тарас Шевченко в дорозі з заслання

ТАРАС ШЕВЧЕНКО

в дорозі з заслання

(2 СЕРПНЯ 1857 ДО 27 БЕРЕЗІЛЯ 1858 р.).

І примиренному присняться

І люде добрі, і любов,

І все добро, і встане вранці

Веселий, і забуде знов

Свою недолю; і в недолі

Пізнає рай, пізнає волю

І всетворящую любов.

Шевченко ("Кобзарь". — Т. II. — С. 188)

І

За три дні переплив Шевченко на хисткому човні Каспійське озеро-море і о 5 годині вечора 5/17 серпня 1857 р. дістався в Астрахань. Колишня столиця татарсько-астраханського царства, а тепер місто портове не сподобалося Тарасові. Підпливаючи до Астрахані, поет бачив біля берега сотні кораблів і цілий ліс щогол і гадав собі, що Астрахань — щось похоже на Венецію під час дощів, але ж... Побачив, що, хоча рукав Волги завбільшки як Босфор і підперізує, але не Золотий Ріг, "а купу гною смердячого". Кажучи правду, що могло сподобатися поетові в Астрахані? Хоча він цілих сім літ нічого не бачив, опріч дикого степу та убогих будівль казарменних у Новопетровському, а проте його чуття художницьке не вияловіло, любов до зграбного, до гарного не виснажилася. Тим часом Астрахань і тепер ще місто майже не культурне, а тоді тим паче. "Будівлі убогі, на улицях брудота, ні готелів, ні путящих ресторанів нема; крамниці убогі, тільки бібліотека мізерна, жіноцтво неприродно біле і переважно сухорляве. Панує твар комлицька 791. Вираз її простодушний і рахманний". Тарас спостеріг, що ліпші слуги і робітники з комликів. "Житло комликів, — каже він в своєму журналі, — кибітка, професія — рибальство і взагалі важкі роботи".

791 Калмицька. — Ред.

Ще в Новопетровському Шевченко приміркував собі їхати з Астрахані до Нижнього Новгорода водою по Волзі. /398/ А припливши в Астрахань, довідався, що парохід вернеться з Нижнього нешвидко і попливе назад з Астрахані після 20 серпня. Плисти на пароході в каюті Тарасові бракувало грошей. Треба було плисти на барці, що йтиме на буксирі у парохода. Купивши білет на плавбу, мусив він сидіти в Астрахані і нудитися більш двох тижнів, доки рушить парохід. В Астрахані перебував тоді в якихсь урядових справах плац-ад’ютант Бурцов. Тарас закватировав у його, але не надовго, бо Бурцов заходився дружитися; 17 серпня мусило бути весілля; тим-то Тарасові треба було знайти собі іншу кватеру. Попошукавши днів зо два, він, нарешті, знайшов якусь комірчину за 20 коп. денно і перебрався сюди 12 серпня. Переночувавши на новій кватері, вранці пішов Тарас відчинити віконницю. Ледві став відчиняти, "якийсь бородач" линув з вікна помиями і, звісно неумисне, облив Тараса, та ще, каже Шевченко, "мене ж і вилаяв, кажучи, що мене чорт носить так рано попідвіконню". І я вилаяв його "старим ослом бородатим", — признається Тарас 792.

В новому чужому місті приїзжій людині, що не має там ні діла, ні знайомих, завжди нудно сидіти, та ще отак, як Шевченкові, що вирвався з неволі і, натурально, жадав швидше дістатися до столиці. Треба було чимсь розганяти нудьгу і де-небудь дівать нудний час дожидання пароходу. Річ натуральна — оглядати місто. Тарас так і робить: вештається по брудних улицях Астрахані і бачить, що "Астрахань просто острів, перерізаний кількома смердячими болотами. Будівлі порозкидані, і всю оту величезну та незграбну, сіру купу валяви увінчують зубчасті білі мури кремля та стрійний собор велеліпний на п’ять бань московського штибу XVII віку. Губернаторський дім здається озією, як прирівняти його до сусідніх халупчин; під домом репрезентанта вищої адміністрації — крамниці з кумисом". Обійшовши усі улиці, поперечитувавши усі великі й малі вивіски, провідавши і книгарню, взагалі огледівши Астрахань, Тарас виводить з сього огляду, що "се місто погане, зовсім нікчемне, осоружне", і каже: "усяке місто, хоч би таке, як Белебей в Оренбурщині, повинно б справити добре вражіння на людину, що отак, як я, чевріла сім років в пустині голій. Отже зі мною не так сталося: значить, я ще не зовсім здичавів.. Се добре!" 793.

792 Записки... — С. 100. [(Запис від 13 серп. 1857 р.)].

793 Записки... — С. 92 — 98. [(Записи 6, 7, 8, 9, 10 серп. 1857 р.)].

На другий тиждень обставини і умови перебування Шев-/399/ченка в Астрахані перемінилися трохи на ліпше і та переміна зробила добрий вплив на його дух.

Одночасно з ним були визволені з Новопетровської хурдиги декотрі поляки, що справляли там теж покуту за любов до волі рідного краю. Між ними був і Фіалковський. Одночасно з Шевченком і вони припливли в Астрахань. Тут повітав їх земляк їх лікар Зброжек Тимко, годованець київського університету. Довідавшись від своїх земляків, що й Шевченко визволений з неволі і по дорозі перебуває в Астрахані, Зброжек подав про се звістку своїм знайомим українцям, які були на той час в Астрахані: Іванові Клопотовському, Незабитовському, Одинцеві і ін., дітям київської Alma Mater-і. Дехто з них, як от Клопотовський, перебуваючи у Києві, особисто знав Шевченка, і всі вони глибоко шановали його як національного поета і страдальника за волю і добро рідного народу. Усі вони кинулися вітати Шевченка в його комірчині.

15 серпня в журналі Шевченка Клопотовський власною рукою записує, що в той день він повітав "з превеликою радостю в далекій чужині старого свого професора, найдорожчого та любого поета; повітав його яко батька, яко брата, яко друга великого"

Не тільки українці, але дехто з великоросів з ентузіазмом вітали визволеного з неволі поета. Так Федор Чельцов у Шевченковому журналі 16 серпня "вельми дякує Богові, що сподобив бути кілька годин укупі з батьком милим Тарасом Григоровичем Шевченком".

Поляки теж не відстали й собі. "Славетний Кобзарю народний! — вітає Тараса Зброжек. — Твоє теперішнє перебування серед нас робить мене зовсім щасливим і оці години ніколи не зникнуть з моєї пам’яті. Стократ благословляю оцей день великий, коли небо дало мені спізнати особисто Тебе, великого і непохитного оповідача правди". (Записки... — С. 103).

В Астрахані перебував тоді саме богатир-мільйонник О. О. Сапожников. Шевченко знав його ще року 1842 невеличким хлопчиком. Тепер він відав, що Сапожников живе в Астрахані і, проходячи раз по одній улиці, помітив великий будинок з написом: "Дом Сапожникова"; але, згадавши, що Сапожников "на астраханському обрію є зорею брильянтовою, та ще й безплатним метрд’отелем", Тарас не пішов до його. Тим часом Зброжек 15 серпня переказав Сапожникову, що Шевченко в Астрахані, і на другий день Сапожников і Шевченко оновили стару /400/ знайомість. В особі Саножникова Тарас зустрів людину просту, добру і високоблагородну. Отож новим і старим знайомим Шевченка прийшла добра думка пошанувати нашого поета гуртовим бенкетом.