Тарас

Зміст

Частина 1: Дитинство Тараса Шевченка. 2

Глава 1: Незвичайний хлопчик. 2

Глава 2: Світ казок і легенд.. 3

Частина 2: Пошуки себе. 7

Глава 3: Митарства по дякам.. 7

Глава 4: Переізд до Петербурга. 8

Глава 5: Навчання в Академії 9

Глава 6: Вихід "Кобзаря". 11

Глава 7: Прагнення до України. 13

Глава 8: Виключення з Академії 13

Глава 9: Повернення додому. 15

Епілог: Спадщина Кобзаря. 16

Тарас

повість

Частина 1: Дитинство Тараса Шевченка

Глава 1: Незвичайний хлопчик

Тарас був незвичайним хлопчиком. Він не цікавився господарством, як інші діти його віку. Його не захоплювали кури, худоба чи польові роботи. Його погляд завжди був спрямований до неба, де він ловив витончені контури хмар, химерні переплетення гілок дерев та сяйво сонячних променів, що пробивалися крізь листя.

Одного разу, коли Тарас пас овець, він побачив дивовижне явище - сонячні стовпи. Це були сяючі стовпи світла, які виринали з-за обрію, сягаючи неба. Зачарований, Тарас довго дивився на них, уявляючи, що це величні воїни, які охороняють світ. Він домальовував у своїй уяві їхні обладунки, зброю та обличчя, наповнюючи цю картину неймовірними деталями.

Життя в селі було нелегким. Щоденна праця, злидні, панщина – все це гнітило юного Тараса. Він шукав порятунку в мріях, у вигаданих світах, де панували справедливість і добро.

Інші діти не розуміли Тараса. Вони вважали його дивним і мрійливим. Але Тарасу не було шкода. Він знаходив радість у єднанні з природою, у польоті своєї уяви та у безмежному світі фантазій.

Тарас ріс, і його мрії про майбутнє ставали все чіткішими. Він хотів творити, писати вірші, малювати картини. Він хотів ділитися з людьми красою світу, яку він бачив своїми незвичайними очима.

Маленький Тарас завжди був не таким, як всі. Його не цікавили забави інших дітей, він не любив галасливі ігри. Його чарували краса природи, таємниці світу, людські долі. Він годинами міг просидіти на березі річки, слухаючи шум води, або бродити по луках, милуючись польовими квітами. А вночі, лежачи в ліжку, він уявляв собі дивовижні світи і героїв, про яких потім придумував легенди.

"Я буду письменником!" - твердо вирішив Тарас. - "Я буду писати вірші, які зворушать серця людей. Я буду малювати картини, які покажуть їм всю красу світу". Ці слова пролунали наче клятва, дана самому собі. Тарас щиро вірив у свою мрію, хоча й розумів, що шлях до її втілення буде непростим.

Хлопець кинув погляд на мальовничий пейзаж за вікном. Сонце, що пробивалося крізь гілки вишні, розкидало по землі золоті блискітки. Пташки співали веселу мелодію, а вітер лоскотав листя дерев.

- Тарасе, йди їсти! - гукнув з кухні батько.

- Зараз, тату! - відгукнувся хлопець, але не відривав очей від паперу.

В його уяві вже виринули рядки вірша, які він прагнув зафіксувати. Він хотів поділитися з людьми своїми почуттями, своїми думками, своїм баченням світу.

Тарас знав, що шлях до успіху буде непростим. Доведеться багато працювати, вчитися, вдосконалюватися. Але він був готовий до труднощів. Його віра в себе була непохитною.

У селі Тарас мав багато друзів. З ними він ділився своїми мріями, читав їм вірші, показував малюнки. Друзі щиро захоплювалися його талантом і вірили, що він обов'язково стане великим письменником.

Однак у Тараса були й вороги. Це були хлопчики з багатших сімей, які заздрили його таланту. Вони часто глузували з нього, обзивали мрійником і невдахою. Але Тарас не звертав на них уваги і чато усамотнювався, щоб не бути поводом для глузування.

Якось увечері Тарас сидів на призьбі, ліниво погойдуючись на ній. Сонце вже хилилося до заходу, заливаючи небо багряними барвами. Хлопчик не звертав уваги на красу навколо, його думки були зайняті чимось іншим.

- Чому я не такий, як інші? - думав він. - Їм подобається пасти корів, рахувати овець, а мені... мені цікаво лише небо.

Тарас знову глянув на небо. Там, де сонце вже майже сховалося за обрій, виднілися два величні стовпи сяючого світла. Вони ніби пронизували небо, з'єднуючи землю з небом.