Таїнство батьківської любові
Маїна ділиться таємницею спокійного дня
Минуло кілька днів. Маїна й далі хвилювалася перед контрольними, але тепер уже знала: тривога — не ворог. Вона просто просить про підтримку.
Якось після школи дівчинка сиділа на ґанку, а поруч ходив її котик — маленький і дуже неспокійний. Він нявкав, бігав колами й ніяк не міг вмоститися.
— Ти теж тривожишся? — лагідно запитала Маїна.
Котик фиркнув і сховався під кущем.
Маїна обережно взяла його на руки, притисла до себе й сіла, говорячи до нього:
— Знаєш, я колись думала, що тривожність треба прогнати, а виявилося — її потрібно вислухати. Коли мені тривожно, я шукаю дорослого, який не відвертається. Може, і тобі хтось потрібен?
Котик ще трохи фиркав. Маїна повільно гладила його й дихала рівно, так, як навчила мама. Маленький друг, ніби підлаштовуючись, поступово заспокоївся.
— Бачиш? — усміхнулася дівчинка. — Спокій приходить, коли ти не сам.
Маїна подумала, що спокійний день починається не з ідеальних оцінок, а з небайдужості й теплих слів.
— Остапе Остаповичу, — звернулася вона до котика, — підемо ще когось навчимо таємниці спокійного дня?
Котик потягнувся у неї на руках і солодко позіхнув — мовляв, добре, навчимо, але після відпочинку.
#541 в Різне
#85 в Дитяча література
Відредаговано: 25.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
