Маркіян ділиться секретом чистого серця

Життя Маркіяна налагодилося, і він став звичайним щасливим хлопчиком, бо добре знав: щастя — не в чужих речах. Щодо чужих речей… Одного дня на перерві Маркіян ішов коридором школи й раптом помітив дивну сцену. Дівчинка з паралельного класу, Млада, швидко озирнулася по боках, потягнула руку до чужого портфеля й витягла звідти гарну книжку з казками. Вона сховала її під светр і поспіхом пішла до класу. Маркіян аж зупинився. У грудях защеміло — адже він добре знав, як це, коли береш чуже. Він пригадав свій «камінь» у серці і те, як важко було жити з ним.

— Може, поговорити з нею? Ні… — подумав хлопчик. Але потім згадав: дідусь казав, що мовчати — це майже те саме, що самому робити погане.

На наступній перерві він підійшов до дівчинки. Вона здивовано подивилася на нього.

— Младо, — тихо сказав Маркіян, — я бачив, як ти взяла книжку з портфеля Христини. Це була її улюблена, бо подарував тато.

Дівчинка спалахнула:

— Неправда! Ти вигадав!

— Я знаю, як це важко, — не відступав хлопчик. — У мене є секрет… Я теж колись брав чужі речі. Думав, що стану щасливішим, але відчував тільки камінь у грудях. І поки не повернув усе й не попросив пробачення, він мене душив.

Млада мовчала. В очах з’явилися сльози.

— Я… я просто хотіла почитати цю книжку. У мене такої нема. Христина весь час хвалиться, що їй купують найкраще… Я не хотіла красти, але не втрималася.

Маркіян м’яко відповів:

— Ти ще можеш повернути її. Христина навіть не знатиме, що то ти брала. Просто підклади назад і тоді тобі стане легше.

Дівчинка ще вагалася, але врешті кивнула. До кінця дня книжка знову лежала у Христининому портфелі. Млада підійшла до Маркіяна й прошепотіла:

— Камінь і справді зник… Дякую тобі.

— Знаєш, Младо, у мене немає такої книжки, як у Христини, але… може, ти хочеш почитати мої книги? У мене є багато казок, а в Івасика ще більше. Ти ж знаєш Івасика?

— Так, знаю, — відповіла дівчинка, ховаючи погляд. — Я мушу дещо повернути йому… Запросиш мене завтра в гості?

Хлопчик усміхнувся. Він зрозумів: секрет чистого серця не лише в тому, щоб самому не красти, а й допомагати іншим знайти шлях до правди й добра.