*Місце: Ліс біля млина, день.*
Сонце пробивається крізь туман, але ліс холодний, млин скрипить, його колесо крутиться без води. Марта стоїть на галявині, її пуанти порвані, ноги в крові, але вона танцює — повільно, як у трансі.
Трембіта гуде тихо, ніби насміхається, невидимі руки тримають її — одна на шиї, друга на стегнах, третя гладить груди. Її подих уривчастий, вона стогне, але очі порожні, спогади зникають: її мати, її друзі, її ім’я.
Вона хапає камінь, б’є по землі: "Зупини!" — але ноги танцюють, трембіта реве, туман густішає. Марта кидається до млина, б’є по колесу — дерево тріщить, але звук лише сильнішає.
Руки стискають її горло, гарячі, липкі, вона кричить беззвучно, її тінь відривається від землі, танцюючи сама. Господар із села з’являється з сокирою: "Я ж казав!" — але туман хапає його, він зникає з вереском.
Марта падає, її ноги тремтять, вона шепоче: "Досить..." Туман відступає, але трембіта шепоче з глибини лісу, її очі тьмяніють, тіло слабне.
Відредаговано: 22.08.2025