**Сцена 2: Перший танець**

*Місце: Ліс біля млина, ніч.*  

Туман густий, як молоко, Марта йде на звук трембіти, її кросівки чавкають по мокрому моху. Дерева ледь видно, їхні гілки простягаються, ніби руки, сосни шепочуть вітром. 

Вона виходить до млина — старого, з прогнилим колесом, що скрипить, хоча вода давно не тече. Трембіта звучить ближче, мелодія повільна, але ритмічна, ніби кличе до танцю. Марта відчуває тепло в ногах, її тіло тремтить від бажання рухатися.  

Вона скидає кросівки, вдягає пуанти — пальці болять, але це знайомий біль. Туман розступається, утворюючи коло, трембіта гуде сильніше: "Ооо-ооо-ууу..." 

Марта піднімається на носки, руки розводяться в пірует — і щось торкається її. Невидима рука гладить її талію, тепла, але легка, ніби подих. 

Вона здригається, але не зупиняється, танець прискорюється, її подих стає гарячим, туман вібрує в такт. "Хто ти?" — шепоче вона, голос тремтить від збудження. Рука ковзає по її спині, вниз до стегон, Марта стогне, її ноги рухаються швидше, ніж вона хоче.  

Трембіта співає, туман густішає, рука зникає, але відчуття лишається — гаряче, липке, ніби хтось дихає їй у шию. Марта падає на коліна, її груди здіймаються, пуанти мокрі від роси. 

Вона озирається — лише туман, але звук не стихає, кличе її назад. Її очі блищать, вона шепоче: "Я повернуся..." — і бреде до хати, відчуваючи, як ноги тремтять не від втоми, а від чогось іншого.