Танок у тумані
**Сцена 1: Приїзд у Карпати**
*Місце: Карпатське село, вечір.*
Марта виходить із автобуса, її спортивна сумка гупає об стегно, повітря холодне, пахне соснами й вологим листям. Село маленьке — кілька хат із дерев’яними парканами, дим із коминів змішується з туманом, що спускається з гір.
Вона орендувала хатину біля лісу, щоб відпочити від галасливого Києва, де її ноги болять від нескінченних репетицій. Господар, старий гуцул із сивою бородою, передає ключі: "Не ходи до млина в тумані, панянко. Там танці не до добра."
Марта сміється: "Я танцівниця, діду. Танці — це моє життя."
Вона заходить у хату — пахне смерекою й сушеними грибами, на стіні висить вишита сорочка, у кутку стоїть піч. Марта розпаковує сумку, дістає балетні пуанти — старі, потерті, але улюблені.
За вікном туман густішає, гасить світло ліхтарів. Раптом із лісу долинає звук — низький, протяжний, як трембіта: "Ооо-ооо..." Марта завмирає, її серце б’ється в такт, ноги мимоволі здригаються, ніби просять руху.
Вона виходить на поріг, туман обіймає її, холодний і вологий, але звук манить — глибоко в ліс, до старого млина. Її очі блищать, вона шепоче: "Що це?" — і ступає в білу пелену, не взявши ліхтаря.
Відредаговано: 22.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
