Сонце

Попрощавшись зі всіма, Марічка швидко побігла додому, пролітаючи сходи за сходами, на третій поверх, і почала бити в двері своєї квартири, через кілька секунд їх відкрила спантеличена жінка, на ній був фартук, волосся було зібране в не дуже охайний пучок на потилиці, звивисті прядки падали водоспадом на її обличчя.

- Доню, що сталося? Ти ж наче казала що прийдеш додому як сонце з неба зникне? - мама пропустила дівчину в середину та зачинила двері, йдучи на кухню, - Якщо не вистачило води то візьми отут пляшку, на столі. - Марічка ледь не стрибала на місці.

- Мамо, мамо, вода ще є, все добре, але в мене є більші проблеми, моя доля, вона.. Вона..

- Що таке, сонце моє? Що сталося з твоєю долею?

- Вона чорна, ніби найтемніші чорнила, плямиста, як дорога під нашими вікнами, та Ворожка каже що це дуже поганий знак, - мама уважно слухала дитину, нарізаючи щось на кухні, поки Марічка бігала довкола та пояснювала.

- Це дійсно звучить доволі темно, та чи справді воно так є, давай подумаємо? Розповіси мені більше про Ворожку та про передбачення? 

- Ворожка вона живе на дитячому майданчику та передбачає майбутнє, і у всіх справилось, от вчора вона наворожила хлопчику що буде щось холодне і солодке і сьогодні в нього прям кууупа морозива, бачиш, бачиш? А потім я позаздрила йому що в нього стільки морозива і хотіла щоб вона наворожила мені шоколаду, і вона сказала що ви з татом дуже дуже мене любите а потім оця пляма..

- Хм, доню, а може це пляма шоколаду, а не погана? Може в тебе буде стільки шоколаду, що ти в ньому вся вся вимажешся?

- Ні, мамо, ти не розумієш, шоколад він коричневий, а пляма була дуже дуже чорна, зовсім не смачна, - мама завершила з нарізанням, та відклала все подалі, сівши на кухонний диванчик, взяла Марічку на руки.

- Знаєш, доню, іноді за плямами щось ховається, от знаєш, як коли ти закриваєш очі? - вона накрила їх рукою, - ти ж бачиш щось чорне, чи не так? - Марічка кивнула та мама прибрала руку, - але коли ти ввечері довго тримаєш їх закритими, то вночі бачиш багато кольорів та багато чудових картинок, чи не так? - дівчина посміхнулась, та її очі просяяли.

- Так, вночі дуже цікаво, - вона зістрибнула і побігла, - дякую тобі, я зараз скажу ворожці та вернусь, - мама лише посміхалась їй услід.