Глава 2

Вузькі коридори коледжу не дарували Крістіні відчуття комфорту, проте проблема була не стільки в приміщенні, скільки в натовпі студентів, що ними пересувалися. Але зранку людей було небагато. Здавалося, що тільки вона єдина прийшла вчитися. Крістіна була впевнена, що з її групи на заняття прийде не більше половини студентів, і це її особливо не засмучувало. Вкотре поглянувши на розклад, вона переконалася, що пара з англійської мови буде в тридцять сьомій аудиторії. Англійська, мабуть, була її найулюбленішим предметом. На відміну від математики, яка також була в розкладі на сьогодні.

До початку пари залишалося п'ять хвилин. Зайшовши в аудиторію, Крістіна побачила двох із тридцяти одногрупників. Однією з них була дівчина з каштановим волоссям на ім'я Аня. Вона, як завжди, сиділа на першій парті біля вікна, навпроти вчительського столу. Аня не була дуже товариською, здебільшого зосереджувалася на навчанні. Інші одногрупники достатньо негативно ставилися до неї, намагаючись усіляко образливо пожартувати над нею. У правому кутку аудиторії на останній парті сидів блондин на ім'я Ваня. Він також ні з ким не товаришував, точніше, з ним ніхто не хотів. Хлопець був трохи дивним. Йому важко було скласти речення, і зі спілкування з ним могло скластися враження, що він відстає в розвитку років на п'ять. Над ним жартували найчастіше. Хоча жартами Крістіна це б не назвала, скоріше, знущанням. У нього кілька разів викрадали сумку, яку потім ніхто не збирався повертати. А одного разу хлопець на ім'я Данило вирішив, що буде смішно, якщо він стягне з Вані кросівки і викине їх у вікно.

Крістіна привіталася з ними обома одним вітанням і зайняла середню парту в середньому ряді. Лишалося кілька хвилин до дзвінка, і коли всі почали збиратися в аудиторії, дівчина відразу відчула запах сигарет. Курили, здавалося, абсолютно всі. Та й Кріс майже не почала, як тільки вступила сюди на навчання. Більшість хлопців, які зайшли першими, одразу займали всі задні парти, хоча був ризик, що вчитель їх пересадить. Та зараз англійська, а вчителька з англійської їх не пересаджувала. Це була висока жінка років за п'ятдесят з коротким бордовим волоссям і зайвою вагою. Її звали Олена Гаврилівна, і одного разу, йдучи по класу, вона трохи проломила дошку підлоги, після чого діти почали називати її Олена Горилівна. Вчителька здавалася занадто чемною, хоча Крістіна вважала це слабохарактерністю. На жодних уроках діти не дозволяли собі настільки поганої поведінки, як на уроках Олени Горилівни. Вчителька не могла нічого вдіяти, і ніхто вже не сприймав її м'які та "слабохарактерні" зауваження серйозно. Особливо знущалася над учителькою Віра, яка часто навмисне перебивала її, задаючи дурні та навіть абсурдні запитання, іноді вмикала прямий ефір у соцмережі, знімаючи Олену Горилівну. Одного разу її забрала швидка через серцевий напад на парі, це сталося в сусідній групі де тоді навчала Олена Гаврилівна, того разу вчительку довела інша дівчина на ім'я Еля, і Крістіна досі не могла зрозуміти, як хтось може бути нестерпнішим за Віру. Найчастіше під її знущання і "недожарти" потрапляла Аня, бо, як здавалося Крістіні, знущатися над самотніми найлегше.

Олена Гаврилівна зайшла в клас за хвилину до дзвінка. В її очах не було радості. У цей момент Крістіна задумалася, чи справді їхня вчителька англійської мови хотіла займатися викладанням усе життя. А якщо й хотіла, то чи виправдалися її очікування? Напевно, що ні. Цікаво, чи жалкує жінка про цей вибір? Тримаючи в руках ноутбук і ще якісь папери, вчителька дійшла до свого столу, сіла та все розклала. Тим часом учні продовжували збиратися. 

Ось і зі своїми подругами зайшла Віра, на обличчі якої було видно тонни косметики, а на губах — забагато червоної помади. При і так високому зрості вона ходила на каблуках, хоча кросівки до її сірої облягаючої сукні навряд чи пасували б. Зверхньо піднявши видовжене обличчя, вона зайняла першу парту біля дверей.

Разом із дзвінком зайшов і Данило — високий і худий чорнявий хлопець. Побачивши його, Віра одразу застигла на ньому поглядом, і неважко було здогадатися, що вся її нестерпна поведінка була спрямована на привернення хлопцевої уваги. Пройшовши біля парти Крістіни, їй здалося, що від нього тхне сигаретами найбільше. Він дійшов аж до заднього ряду, та його м'яко розчарувало, за партою, де він хотів сісти, вже сидів Ваня. Урок уже розпочався, тож суперечка не виникла. Данило злісно подивився на Івана і сів на вільну парту посередині, що здивувало Крістіну. Король не може бути принижений придворним жартівником.

Пара тривала вже близько десяти хвилин, коли до аудиторії зайшла подруга Крістіни Віка.

— Ви часто запізнюєтеся, — зауважила Олена Гаврилівна.

Крістіні здалося, що це твердження неправильне. Віка постійно запізнюється. Важко було пригадати, коли вона взагалі приходила вчасно.

— Розумієте… — повільно промовила Віка, — моя бабуся живе в селі. Вона їде в місто, продає на базарі молоко, сметану і різне… ну, те, що тільки в селі можна знайти… — невпевнено, але щиро казала вона. — Моя бабуся погано бачить, ну і я допомагаю їй з важкими сумками дістатися до міста, а потім до базару, — закінчила Віка.

Крістіна знала, що це брехня. Вона знала, що Віка просто любить поспати, тому й запізнюється, а легенду про бабусю дівчата вигадали разом десь рік тому, як і багато різних легенд, які Віка періодично змінює залежно від вчителя, щоб не викликати підозр.

Учителька з розумінням подивилася на Вікторію і дозволила їй сісти. Віка сіла біля Крістіни, і перше, що сказала подрузі після привітання, це чому та зайняла місце так близько до дошки.

Кріс збрехала, що вільних місць не було, хоча насправді вона просто не хотіла сідати занадто далеко на англійській; цей предмет вона справді хотіла вивчати, а здалеку дошку погано видно.