Душа буває різна у людей,
У когось молода, у когось старша.
Хтось у вісімдесят смішить дітей,
А хтось у вісімнадцять - «бабця наша».
І не важливо як життєвий шлях,
Крутив-вертів людиною живою,
Якщо душа стара, то справа швах.
На перших кроках, без проблем і бою.
Бува ж душа дзвенить, попри усе,
Незгоди, негаразди - все до біса!
У шістдесят спішить побачить світ,
Радіє кожній миті – гарна риса.
Нам не дано дізнатись, чому так,
І хто фіксує вік душі людської.
Ми можемо помітити лиш знак,
Що хтось живе, а хтось куняє в ролі.
У ролі, що призначило життя,
Йому байдуже – хочеш, чи не хочеш.
Дорогою до часу забуття,
На сцену вийдеш, точно не проскочиш.
Відредаговано: 30.03.2019