Промінчик
Життя як стежка проляга,
петляючи поміж ярами,
І ночі є, і мить ясна,
Й роса, що сяє під ногами.
А кожен з нас несе в душі
Промінчик, що світилом стане.
Прямує кожен до зорі,
Та щастя на шляху застане.
Бо до зірок чи дійдеш ти-
мета і сенс не завжди разом,
Тернистий шлях до висоти,
В нім сенс - ти зрозумієш з часом.
Гартує м’язи стежка та,
А темрява тренує очі,
Цінніш за все стає вода,
Й промінчик, що долає ночі
Промінчик, що в душі горить,
Якщо в дорозі він не згасне,
То зможе шлях цей освітить
Для тих, кому це світло вчасне.
Від відіб’ється від роси
Що в тебе…в нього… під ногами
І мерехтливий світ краси
Зведеться в кришталеві храми.
Ти збережи цю світлу мить
В душі до самого фіналу.
Вона дозволить зрозуміть,
Що ми йдемо не до провалу.
Відредаговано: 30.03.2019